25 БЕРЕЗНЯ

150 років від дня народження Григорія Хомишина

(25.03.1867—28.12.1945) — кардинала Української греко-католицької церкви, Преосвященного владики

Владика Григорій Хомишин народився 25 березня 1867 року в с. Гадинківцях (перейменоване при совєтській владі на с. Комсомольське) Копичинського повіту (тепер Гусятинського району) в селянській родині. Чотири роки навчався в сільській початковій школі та вісім років у Тернопільській гімназії, яку закінчив у 1888 році. Відтак поступив до Львівського університету на богословський факультет. Через чотири роки закінчив навчання, 18 листопада 1893 року був висвячений на священика і скерований до м. Станіславова третім катедральним сотрудником. Тодішній Станіславівський єпископ Юліян Куїловський звернув увагу на молодого священика і, побачивши його ревне служіння на душпастирській ниві, послав на навчання до м. Відня, де отець Г. Хомишин закінчив Богословську академію і одержав науковий ступінь доктора богослов’я.

Після повернення до м. Станіславова отримав посаду другого катедрального сотрудника, а 23 грудня 1899 року — першого. Крім того, отець Г. Хомишин став шкільним катехитом у м. Станіславові. Незабаром, за добру душпастирську працю, отримав призначення до м. Коломиї, де почав управляти трьома церквами. У 1902 році митрополит Андрей Шептицький покликав талановитого священика до м. Львова і призначив ректором Духовної семінарії. 16 квітня 1904 року за поданням митрополита цісар Франц Йосиф І іменував отця Г. Хомишина єпископом Станіславівським. Єпископські свячення прийняв 19 червня 1904 року.

Починаючи від 1904 року, коли єпископ Г. Хомишин очолив Станіславівську єпархію, він усі свої сили віддавав розбудові релігійно-суспільного життя краю, проводив реколекції для духовенства з метою духовно зміцнити священиків та заохотити їх до ревної душпастирської праці, проводив візитації парохій та ін. У 1907 році заснував Духовну семінарію в м. Станіславові. У 1916 році робив спроби увести григоріанський календар, а в 1921 році запровадив обов’язковий целібат (безженство священиків).

На початку 30-х років минулого століття владика Г. Хомишин був опікуном Української католицької народної партії (від 1932 року — Українська народна обнова), партії, яка стояла на засадах католицької віри, поборювала атеїзм і масонство, вимагала автономію для українських земель у Польщі, але була лояльною стосовно польської держави, вважаючи, що через автономію можна прийти до самостійності. Ця партія найбільший вплив мала серед населення Станіславівської єпархії. Пресовим органом Української народної обнови була газета «Нова зоря» (видавалась двічі на тиждень Товариством безженних священиків ім. святого священномученика Йосафата в м. Станіславові на чолі з владикою Г. Хомишиним). При сприянні та за допомогою владики в 1927—1939 роках у м. Львові видавався ілюстрований часопис «Правда» — католицька газета для українського селянства та робітництва, а в 1931—1939 роках — часопис для священиків «Добрий пастир». Владика Г. Хомишин був автором низки пасторських послань та двох наукових праць «Наші традиції» і «Українська проблема», які вийшли окремими книжками. Дослідники історії української преси вважають, що владика був творцем католицької преси на наших землях.

Релігійна та громадсько-політична діяльність владики Г. Хомишина не могла залишитись поза увагою більшовицького тоталітарного режиму, починаючи від осені 1939 року, тобто від початку першої совєтської окупації краю. Правда, перший раз, у 1939—1941 роках обійшлось для владики тільки викликом в управління НКВС та ретельним обшуком. Може, в енкаведистів арешт владики був ще не на часі, а, може, їхнім планам перешкодив початок німецько-совєтської війни. В усякому разі, коли в 1941 році Галичину захопили німці, владика розповів про своє видіння: «Події, що розпочнуться в цьому році, будуть початком нашого терпіння під гітлерівською владою, але їх напруга буде в подальших роках зростати. Та вже дуже велике лихоліття впаде на наш нарід щойно з другим приходом большевиків. Тисячі будуть спасати себе втечею, але далеко більше буде тих, що згинуть від большевицьких куль, і тих, яких запроторять на Північ, а головно в Азію, де тисячі з них помруть у жахливих умовах, без примирення з Богом. Я сам впаду також жертвою лихоліття і згину в тюрмі, не тут, у Станіславові, але десь інде. Цього хоче Господь. А ви мусите жити. Ваш час не пройде в лихолітті. Вам багато що треба зробити. Так, так, ви мене далеко переживете. І, може, згадаєте мене на волі, бо і я ніколи не занедбав молитися за Україну, за український нарід, за його волю, хоч моя дорога, що її я вибрав, декому не подобалася». Це видіння єпископа Г. Хомишина здійснилося.

11 квітня 1945 року в м. Станіславові органи НКВС заарештували сімдесятирічного єпископа Григорія Хомишина та його єпископа-помічника Івана Лятишевського. Очевидець згадував: «Під єпископський дім під’їхало вантажне авто. На авті вже був єпископ-помічник преосв. д-р Іван Лятишевський, о. ректор д-р Авксентій Бойчук і ще два священики. Незабаром на сходах дому появився Владика. На його обличчі була кров, у руках маленька пошивка з якимись дрібними предметами. За Владикою, зі зброєю в руках, ішов червоноармієць. На вулиці було досить людей. Владика усміхнувся, поблагословив зібраних знаком хреста, сів в авто, а хвилину пізніше авто зникло з очей присутніх. Як вирішив, так і віддав життя за Христову віру».

4* Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2017 рік

 
Єпископа Г. Хомишина та єпископа І. Лятишевського відправили до в’язниці спочатку в м. Львові, а потім до м. Києва. В той же час отця д-ра А. Бойчука запроторили до місцевої в’язниці в м. Станіславові й піддали жорстоким тортурам. Станіславівський єпископ Григорій Хомишин не дожив до суду військового трибуналу, який судив ієрархів Української греко-католицької церкви, приписуючи їм «зраду батьківщини». Він загинув під час надзвичайно жорстоких допитів в ізоляторі Лук’янівської в’язниці 28 грудня 1945 року у віці сімдесят вісім років. Свідки згадували, що на одному із допитів владики один із слідчих запитав: «А коли б ми Вас випустили на волю, що Ви будете робити?» Кир Григорій без вагань відповів: «Те саме, що й досі. Я буду вас поборювати, бо я — слуга Христа, а ви — його вороги!» Так владика став мучеником за Христову віру.

27 червня 2001 року під час Божественної Літургії у м. Львові Папа Іван Павло II проголосив владику Григорія блаженним. Реабілітований 10 листопада 1995 року.

П. Франко

Література

Хомишин, Г. (єпископ Станіславівський). Українська проблема : написав для духовної і світської інтелігенції українського народу / Г. Хомишин. — [Передрук. із вид.] : Накладом Укр. Католицької організації, 1932 р. — Івано-Франківськ : Нова зоря, 2011. — 112 с. — Зміст: Пастир свого народу : [передмова] / В. Війтишин ; Непочутий : [післямова] / В. Мороз, В. Волянський.

***

Волянський, В. Сірий кардинал католицької церкви : [про єпископа Укр. греко-катол. церкви, уродженця с. Гадинківців Гусят. р-ну Г. Хомишина] / В. Волянський // Тернопіль вечірній. — 2008. — 5 листоп. — С. 6. — (Світочі Тернопілля).

Головин, Б. Блаженний священномученик Хомишин Григорій, єпископ, доктор, 1867—1945 / Б. Головин // Головин, Б. Блаженні священномученики Тернопілля / Б. Головин. — Вид. 2-ге, випр., допов. — Тернопіль, 2010. — С. 10—14 : портр.

Дрозд, В. Він страждав за Христову віру : [блаженний Г. Хомишин] / В. Дрозд // Божий сіяч. — 2013. — № 6 (черв.). — С. 6 : фот. — (Блаженні).

Дрозд, В. Він страждав за Христову віру, або Духовний подвиг блаженного єпископа Хомишина / В. Дрозд // Свобода. — 2013. — 15 лют. — С. 4 : портр.

Дрозд, В. Усе його життя — подвиг : [про єпископа Г. Хомишина] / В. Дрозд // Літературний Тернопіль. — 2013. — № 3. — С. 114—117 : фот. — (Подвижники нації).

Єгрешій, О. Єпископ Григорій Хомишин і українське націоналістичне підпілля : історичний досвід та уроки взаємовідносин / О. Єгрешій, М. Москалюк // Галичина : 100 років від дня народж. Р. Шухевича / голов. ред. М. Кугутяк. — Івано-Франківськ, 2008. — С. 169—173.

Пилипів, І. Діяльність єпископів Станіславської єпархії УГКЦ з організації та розвитку духовної семінарії в 1907—1945 рр. : [про діяльність єпископа Г. Хомишина] / І. Пилипів // Україна — Європа — Світ : міжнар. зб. наук. праць. Серія: Історія, міжнародні відносини / Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. — Тернопіль, 2011. — Вип. 6/7. — С. 394—398.

Погорецький, В. Єпископське служіння Григорія Хомишина в суспільно-політичному та культурно-просвітницькому житті Галичини та всієї України / В. Погорецький // Наукові записки. Серія: Історія / Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. — Тернопіль, 2008. — Вип. 2 : Українська історична біографістика: забуте і невідоме, ч. 2. — С. 26—31 : портр.

Франко, П. Блаженний Григорій Хомишин Єпископ Станіславівський, 1867—1945 / П. Франко // Франко, П. Репресоване духовенство УГКЦ / П. Франко. — Вид. 2-ге, допов. — Львів, 2008. — С. 268—270.

***

Лінчевська, С. Із вірою у майбутнє : [100-річчя церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Гадинківцях Гусят. р-ну, у якій неодноразово служив єпископ Г. Хомишин] / С. Лінчевська // Вільне життя плюс. — 2013. — 25 верес. — С. 6 : фот. — (Вшанування пам’яті).

Шевчук, Л. Щоб запалала віра в серцях : [відкриття пам’ятника священномученику Г. Хомишину в с. Гадинківцях Гусят. р-ну] / Л. Шевчук // Свобода. — 2007. — 8 серп. — С. 10 ; 29 серп. — С. 8 : фот.

***

Івахів, Г. Хомишин Григорій Лукич (25.03.1867, с. Гадинківці, нині Гусятин. р-ну — 28.12.1945, м. Київ) — церковний і громадський діяч / Г. Івахів, Б. Головин, Б. Пиндус, П. Хомишин // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 556 : фот.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2007 рік : бібліогр. покажч. Вип. 17 / уклад. М. Друневич. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2006. — 160 с.

Про Г. Хомишина: С. 44—46.