7 СІЧНЯ

70 років від дня народження Віри Григорівни Самчук

(7.01.1947) — актриси, заслуженої артистки України

У житті й на сцені вірна Мельпомені

Вона народилась на Різдво і, благословенна Божим Дитятком, несе свій акторський хрест самовіддано, самозречено люблячи його. Її, як коштовну квітку, виколисував Зелений Гай, що в Заліщицькому районі. Це він подарував їй солов’їний голос, навчив долати видолинки й трясовини, мріяти разом з ясенами, уподібнив станом і характером до ніжної верби, а стійкість дав від витривалого дуба. А ще батько й мати, славні заліщицькі просвітяни, аматори драматичного гуртка, улюблені співаки села, вкладали в доньку всю свою любов і всі свої таланти. І виросла вона, і зіп’ялась на крило, і стала такою, якою знають її та люблять усі, хто бачив її гру на сцені Тернопільського академічного драматичного театру та в різних літературно-музичних композиціях. Думаю, ви вже здогадались, про кого йдеться. Звичайно, про заслужену артистку України Віру Самчук — актрису яскраву, самобутню, дуже органічну і правдиву.

Їй у житті поталанило не лише на батьків, на село з такою поетичною назвою й односельчан, а й на вчителів. Вона й досі з вдячністю згадує своїх педагогів у Тернопільському музучилищі Антоніну Голуб — правнучку відомого кобзаря Остапа Вересая, Аллу Білинську — викладача вокалу, Б. Гриба — диригента оркестру народних інструментів. Завдяки їм Віра Самчук і на бандурі грає, і співає, а згодом стає викладачем гри на бандурі та фортепіано в музичних школах Збаража і Шумська. Її настирливий постійний пошук, прагнення до вдосконалення привели на акторське відділення Харківського театрального інституту імені І. Котляревського. І знову доля подарувала гідних учителів, професорів-курбасівців Є. Бондаренка, В. Івченка, В. Стеценка. А Валентина Чистякова, дружина Леся Курбаса, благословила її на сцену, і ще студенткою Віра Самчук зіграла Мавку в «Лісовій пісні», донну Анну в «Камінному господарі» й інші серйозні ролі.

Її правдивість, експресивність, доброзичливість не лише на сцені, а й у житті зачарували серце студента Віктора Бурка, який згодом розділив з Вірою й театральні випробування, і домашні турботи. Вони разом ідуть по життю, підтримуючи одне одного.

Життєвим девізом артистки могли б стати слова улюбленої поетеси Ліни Костенко: «Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється світлом». Віра Самчук на кожному кроці віддає людям і свій талант актриси, і щедрість душі, готова прийти на допомогу, розрадити, поспівчувати. І від того не міліє її душа, а навпаки — повниться світлом і людською добротою.

На сцені нашого театру вона зіграла десятки гідних ролей у виставах, які ставили знані режисери — Я. Геляс, М. Стефурак, А. Бобровський, П. Загребельний, А. Горчинський та інші. Згадую її щиру й ніжну Софію в «Безталанній» І. Карпенка-Карого, співучу, закохану в Тараса Шевченка Ганну Закревську у виставі «Якби зустрілися ми знову» за п’єсою В. Лебедєвої та Л. Мужука, щиросердну Галю в «Назарі Стодолі» Т. Шевченка. А як не згадати її Лимериху з «Лимерівної» Панаса Мирного, Ганну з «Марусі Богуславки» І. Старицького, Ланду з «Поки гарба не перекинулася» О. Іоселіані. Що не роль, то, як мовиться, пряме влучення в характер, в образ, у настрій героїні. А які яскраві ролі Віри Самчук у музичних виставах — Мірабелла в «Циганському бароні» Й. Штрауса чи Гелена в «Гуцулці Ксені» Я. Барнича. Наприкінці 2008 року ми побачили актрису в «Поминальній молитві» Г. Горіна — виставі, створеній за інсценізацією роману «Тев’є-молочник» Шолома-Алейхема. Голда у виконанні Віри Самчук вражає трагізмом, глибиною проникнення в образ, правдивістю в кожній ситуації, кожному епізоді та мізансцені. Одна з тернопільських газет назвала її гру в цій виставі «геніальною». Я була б обережнішою у вживанні цього слова, але хто бачив виставу, погодиться: Голда Віри Самчук вражає, а в сцені смерті героїні актриса піднімається до вершин акторської майстерності. Зал вмивається сльозами, слухаючи останній Голдин монолог — і то найвища оцінка актрисі.

Знаючи Віру Самчук багато років, переконана: її талант у театрі використовується не сповна. Вона могла б зіграти значно більше справді прекрасних ролей. Але не артист вибирає, а режисер... Та, як мовиться, немає лиха без добра. Оце неповне затребування в театрі подарували нам Віру Самчук в іншій іпостасі. Разом із народною артисткою України Любов’ю Ізотовою вона створила прекрасні літературно-музичні композиції «Славетні жінки України», «Твої листи пахнуть зів’ялими трояндами» (за Лесею Українкою), «Коли співають зорі» (до 110-річчя від дня народження М. Рильського), «Про родину Геретів», «Молися Богу за Україну» (за творами В. Симоненка, Л. Костенко, забороненого радянською владою С. Бердяєва). Дві дивовижних жінки, поєднавши слово й пісню, дарують глядачеві незабутні миттєвості, наснажуючи його щедрістю своїх душ, високою громадянською позицією.

Тож не перебільшував світлої пам’яті Борис Демків, коли в 1997 році писав у своїй посвяті Вірі Самчук: «Хай святиться ім’я твоє, царице. І в житті, і на сцені — завжди вірна ти Мельпомені, найжертовнішій жриці». Вона справді жертовно служить Мельпомені, і талант її нині в розквіті, у розвитку, в тій щасливій миті, коли під силу найскладніша роль, коли є що сказати людям і коли є любов глядача. Любов щира і цілком заслужена.

Д. Чубата


Література

Самчук, В. Дев’ять дарів Віри Самчук : [на запитання відповідає актриса Терноп. академ. обл. укр. драм. театру ім. Т. Г. Шевченка] / провів М. Шот // Урядовий кур’єр. — 2004. — 24 квіт. — С. 8 : портр.

Самчук, В. Віра Самчук: «Гра в житті — це фальш…» : без театру актор швидко чахне і помирає, каже заслужена артистка України, актриса обласного драмтеатру В. Самчук. Вона належить до плеяди його корифеїв, адже вже майже 40 років на сцені : [бесіда з актрисою] / розмовляла Л. Заморська // Rіа плюс. — 2010. — 1 верес. — С. 19 : фот. — (Віч-на-віч).

Самчук, В. Віра Самчук: «Я максималіст у всьому» : [розмова з актрисою Терноп. академ. обл. укр. драм. театру ім. Т. Г. Шевченка] / провів М. Шот // Досьє-02. — 2000. — № 5 (берез.).

***

Бригідир, Н. Чарівниця художнього слова / Н. Бригідир // Тернопіль вечірній. — 2003. — 30 жовт., фот.

Чубата, Д. У житті й на сцені вірна Мельпомені : [про актрису Терноп. академ. обл. укр. драм. театру ім. Т. Г. Шевченка В. Самчук] / Д. Чубата // Вільне життя. — 2009. — 6 лют. — С. 10 : фот. — (Акторські силуети).

***

Щербак, Л. Самчук Віра Григорівна (07.01.1947, с. Зелений Гай, нині Заліщиц. р-ну) — актриса / Л. Щербак // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 225—226.

***

Театральна Тернопільщина : бібліогр. покажч. / уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2001. — 264 с.

Про В. Самчук: С. 168—169.