490 років із часу заснування міста Чорткова

(1522)

На берегах Серету, у південно-східній частині Тернопільщини, розки-нувся наш сивочолий Чортків. Перші відомості про нього сягають 1522 р. Це друге за величиною місто області.
З трьох його боків узгір’я. На гірських схилах ялини, дуби, берези, кле-ни, ясени... Над річкою верби. Обабіч доріг дикий терен, кущі шипшини.
Клімат тут помірний, середньої зволоженості: зима не сувора, з частими відлигами, літо не завжди жарке. Весни, як правило, ранні. Наприкінці квітня і на початку травня сади вдягаються в ніжне біло-рожеве вбрання, цвітуть яблуні, вишні, черешні... Гарна в нас осінь. Вона тепла і багата. У повітрі в той час легке і тонке павутиння, в кронах дерев райдуга барв світла і темна зелень, бронза й багрянець.
З глибини віків починається історія міста. До наших днів височать під Вигнанською горою рештки стін колишнього замку. Ці посивілі від часу мури бачили і татарську орду, і турецьких яничарів, і кінноту польської шляхти, і вершників козацьких полків. Адже замок наш був і резиденцією польських феодалів, а відтак й козацькою фортецею. Але люди тут жили значно раніше. Про це засвідчують залишки поселень трипільської культури (IV—II тис. до н. е.) однієї з найяскравіших археологічних культур мідно-кам’яного віку. З кінця XI ст. по 1144 р. землі ці були в складі Галицького, Галицько-Волинського і Теребовлянського князівств, а у 1387 р. опинились під владою Речі Посполитої Польської.
З того часу краянам нашим життя дуже рідко посміхалося. Загарбники постійно завойовували одні одних. Люди важко страждали як від пограбу-вань шляхти, так і від турецько-татарських розбоїв. І хоч працювали наполе-гливо, своїми руками творили багатства, але більшість з них залишалися убогими, ледве зводячи кінці з кінцями. Але які б важкі умови не виникали, творчий дух земляків наших ніколи не згасав, розвивались ремесла, промис-ли, торгівля, культура, місто розбудовувалося, зводилися руками людей бу-динки, церкви, оборонні укріплення. Крім названого вже замку, було збудо-вано Вознесенську церкву — прекрасний витвір народної архітектури почат-ку XVII ст.; Успенську церкву початку XVI ст., одну із найдавніших церков дерев’яного зодчества на Поділлі; Домініканський костел, збудований у 1610 р. і перебудований, розширений на початку XX ст.; міську ратушу з годинниковою баштою, початок XX ст.; церкву святої Покрови; Народний дім ім. К. Рубчакової; синагогу «Нову»; будинок колишнього міського магіс-трату і т. д.
Чортківщина дала українській культурі найвидатнішу зірку галицького театру Катерину Рубчакову (1881—1919). Уродженцем нашого міста був Євген Курило (1912—1992), провідний артист галицьких театрів. Із Чорткова походить видатна українсько-канадська співачка (сопрано) Роксолана Росляк, яка народилася у 1940 році. У с. Великих Чорнокінцях народилася у 1897 р. Іванна Синенька-Іваницька, видатна українська артистка і співачка світової слави. У с. Палашівці 1922 р. народився українсько-канадський опе-рний і камерний співак Йосип Гошуляк. У цьому ж селі народився Іван Гушалевич (1823—1903), один з перших галицьких драматургів.
У с. Кривенькому народився великий український письменник Богдан Лепкий (1872—1941).
У с. Білобожниці — видатний вчений в галузі медицини, окуліст із сві-товим іменем Іван Борисикевич (1848—1899).
У с. Шманьківцях — Степан Чарнецький (1881—1944), письменник, пе-рший історик галицького театру, автор пісні «Ой у лузі червона калина похи-лилася».
Цей список, звичайно, можна продовжувати й багатьма іншими видат-ними іменами як минулого, так і сучасного. Із сьогоднішніх митців назву хоч декількох. Це письменник Степан Сапеляк (с. Росохач) та народні артисти України Мирослав Коцюлим (с. Стара Ягільниця), Іван Ляховський (с. Угринь), Борис Мірус (м. Чортків) і т. д.
Я. Чорпіта

Література

***

***

***

***