17 ГРУДНЯ

75 років від дня народження Марії Євгенівни Гонти

(17.12.1937) — актриси та співачки (сопрано), заслуженої артистки УРСР

Народилася 17 грудня 1937 року в с. Новомалині Острозького району на Рівненщині. У 1956 році закінчила Дубнівське культурно-освітнє училище, прилучилася до аматорської сцени. Навчалася в студії, що діяла при Рівнен-ському обласному музично-драматичному театрі. Невдовзі її зарахували в штат трупи.
Повільно, але впевнено утверджувалася на театральній сцені, училася проникати в образи, жити проблемами своїх героїв. Праця, наполеглива й суворо систематизована, вела від успіху до успіху.
Найповніше розкрила свої можливості М. Гонта на тернопільській сцені, де працює з 1962 року. Тут до неї прийшло визнання: у 1979 році їй прис-воєно звання «Заслужена артистка УРСР».
Артистка створила галерею жіночих особистостей, які складають уза-гальнюючий образ матері, сестри, коханої. Вони утверджують український тип жінки, позначений гранями народної мудрості, людської доброти, само-відданої працелюбності, лебединої вірності.
Роботи М. Гонти стали окрасою тернопільської сцени. Основні ролі: Ка-терина («Чебрець пахне сонцем» О. Коломійця), Маруся Чурай («Дівчина з легенди» Л. Забашти), Рахіра («Земля» В. Василька за О. Кобилянською), Маруся («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Катря («Не судилося» М. Старицького), Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Уляна («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка), Ганна («Маруся Богуславка» М. Старицького), Тетяна («Сує-та» І. Карпенка-Карого). І це далеко не повний перелік образів, створених артисткою. Її героїні запам’ятовуються. Це живі, індивідуалізовані постаті, зігріті й одухотворені творчою напругою артистки.
М. Гонта належить до тих акторів, котрі засвоюють кращі набутки ко-рифеїв сцени та примножують національну самобутність українського теат-ру.

Література

***

***

***