555 років від дня заснування м. Борщева

(1456)

Місто Борщів розташоване на лівому березі річки Нічлава, притоки Дністра. Відстань до Тернополя по шосе — 105 кілометрів, залізницею — 118 кілометрів. Населення міста становить 13 тисяч чоло-вік.
У глибину тисячоліть сягає історія Борщева. На околицях міста знайдено старожитності пізньої трипільської, ранньослов’янської та давньоруської культур.
Перша писемна згадка про Борщів датується 1456 роком. Тоді він був приватновласницьким містом. У XVI ст. та першій половині XVII ст. ним володіли шляхтичі Дудинські, згодом Золотницький.
На початку XVIII ст. у місті для захисту від нищівних набігів турків і татар споруджується замок. Укріплення розміщувалося на території нинішнього ринку, включаючи костел, теперішні вулиці О. Довбуша і Т. Шевченка. Про зовнішній вигляд замку судити важко, оскільки до нашого часу не збереглися ні оборонні мури, ні башти. Але наявність великої кількості підвалів і розгалужених підземних переходів свідчить про значні розміри й обороноздатність замку. Згадка про давню фортецю збереглась у назвах кількох місць Борщева: Замкова криниця, Замковий потік, Замковий ліс, вулиця Валова.
У 1629 році королівським привілеєм Борщеву надано Магдебурзьке право, за яким місто одержало самоврядування і власний герб (зображення давнього герба міста виявити дослідникам поки що не вдалося). Протягом 27-ми років (1672—1699) Борщів перебував під владою Туреччини. В результаті першого поділу Польщі в 1772 році Борщівщина підпала під владу Австрії. Спочатку Борщівський повіт входив до Заліщицького, а потім до Чортківського округів. У місті діяли суконні, шевські, ткацькі, кушнірські цехи, працювали дві фабрики: пошиття жіночого одягу та паперова. Борщів у 1867 році знову стає центром повіту, зростає чисельність населення. З 1892 року в місті починає працювати перше велике промислове підприємство — тютю-новий завод. В 1897 році через Борщів прокладено залізницю Чортків — Іване-Пусте. Незважаючи на помітний розвиток промисловості й ремесла, переважна частина жителів займалася сільським господарством.
У кінці XIX на початку XX століть значно пожвавився процес національного відродження Борщівщини. В 1891 році засновано товариство «Просвіта». Першим головою товариства був Василь Дроздовський, секретарем Іван Крочак. З-поміж українських товариств особливе місце посідав інститут «Народний Дім», збудований на народні кошти в 1908 році, ініціатором і організатором заснування якого виступив адвокат Михайло Дорундяк. Почесним членом «На-родного Дому» Борщівщини обрали Михайла Грушевського, який неодноразово приїжджав до Борщева і активно підтримував будівництво.
Пожвавленню культурного життя краю сприяв театр «Руська бесі-да», який неодноразово приїжджав до Борщева. В останнє борщівщани знайомилися з творчістю театру напередодні Першої світової війни — у липні 1914 року. Серед акторів театру своєю грою й інтелектом виділявся Лесь Курбас — видатний український актор і режисер. За своє життя він двічі бував у Борщеві в 1896 та 1914 роках.
На початку XX ст. українські політичні та культурно-освітні організації значно зміцніли. У повіті діяли осередки «Просвіти», «Соколу», «Січі», «Рідної школи», «Народної торгівлі», українські кредитні товариства. Організаторами-просвітителями Борщівщини були: Й. Шарковський, С. Ковбель, О. Гулла, О. Глібовицький, Є. Калитовський, М. Зелінський, Й. Свидзінський та інші.
Перша світова війна перервала розмірений ритм життя міста. Вже 14 серпня 1914 року російські війська вступили до Борщева і перебували тут до липня 1917 року. Російська адміністрація заборонила діяльність усіх українських товариств. Після відступу російських військ місто ненадовго зайняла австрійська армія.
Після розпаду Австро-Угорської монархії 2 листопада 1918 року в Борщеві проголосили українську владу. Державний повітовий Комі-саріат очолив В. Мриц. Багато борщівщан вступили тоді до лав Української Галицької Армії. Тим часом Польща при підтримці держав Антанти ввела свої війська у Східну Галичину. На початку липня 1919 року уряд ЗУНР на чолі з Є. Петрушевичем переїхав до Борщева. Тут, у штабі армії, відбувалися переговори з Головним отаманом Директорії С. Петлюрою. Трагічність і безвихідність ситуації змусили УГА відступити за Збруч. Борщівщину окупували поляки.
У кінці липня 1920 року Червона Армія зайняла Борщів. Головою Повітового ревкому було призначено М. Вермінського, а секретарем І. Коп’яківського. Та вже у вересні того ж року знову повернулися поля-ки, які зайняли всі державні посади в Борщеві. В 1939 році у місті діяла приватна польська гімназія, польська семирічна школа, єврейська семирічна школа і початкова школа з українською мовою навчання.
В умовах польської влади (1920—1939) відновили свою діяльність, хоч із обмеженнями, товариство «Просвіта» і ряд інших політичних, економічних і освітніх організацій. Активними просвітянами Борщева були: суддя П. Смаль, Л. Петровичева-Смалева, адвокат А. Лунів, І. Лунів, О. Малицький, П. Гораль, С. Воркун, М. Скорохід, М. Дрібнюк, М. Голубець.
17 вересня 1939 року частини Червоної Армії вступили до Борщева. Жителі міста прихильно зустріли радянських воїнів, бо мріяли про краще життя. Однак невдовзі нова влада арештувала місцевих інтелігентів, політичних українських лідерів П. Смаля, С. Воркуна та інших, заборонила діяльність «Просвіти», ліквідувала кооперативи, закрила читальні та бібліотеки. Розпочалася антирелігійна пропаганда. З 1940 року в місті почала працювати лікарня, відкрито середню і дві семирічні школи з українською мовою навчання.
22 червня 1941 року дві тоталітарні держави Німеччина і СРСР вступили у жорстокий двобій, ареною якого стала й Україна. Вже 7 липня 1941 року війська нацистської Німеччини майже на три роки оволоділи Борщівщиною. Місто захопили угорські військові частини. І тільки 6 квітня 1944 року в Борщів вступили бійці 129-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту.
У післявоєнні роки у Борщеві збудовано нові підприємства: кукурудзо-калібрувальний завод (1961), цукровий завод (1962), фабрику канцелярських товарів (1964).
Сьогодні в місті діють: районна лікарня, центральна бібліотека, Бу-динок культури, музей, кінотеатр, два дитячі садки, три середні школи, СПТУ, агротехнічний коледж.
Головним надбанням району є доброзичливі, гостинні й працьовиті люди.
М. Сохацький


Література

Борщів : Бізнес — Історія — Туризм : буклет. — [Б. м.] : [б. в.], 2002.
Гречило, А.Борщів: місто, район. центр Терноп. обл. : [кольор. зобр. герба, іст. довідка] / А. Гречило // Гречило, А. Герби міст України : (ХІV — І пол. ХХ ст.). — К., 2001. — С. 91.
Терноп. обл. краєзн. музей

***

Бока, Ю. Місто-фортеця на півдні Тернопілля / Ю. Бока // Домашня газета. — 2005. — 1 груд. — С. 8. — (Стежками рідного краю).
Борщову — 550 років // Свобода. — 2006. — 28 січ. — С. 1. — (Офіційне).
Клименко, О. Борщів / О. Клименко, Б. Хаварівський // Нова Тернопільська газета. — 2001. — 10 січ., зобр. герба. — (Герби Тернопілля).
Клименко, О. Борщів : [історія, герб] / О. Клименко, Б. Хаварівський // Рада. — 2002. — № 2 (верес.). — С. 98 : зобр. гер-ба. — (Самоврядування: іст. постаті та символи).
Коваль, С. Борщів: століття і роки : [550-річчю від дня заснування міста присвячено виставку в Держ. архіві Терноп. обл.] / С. Коваль, О. Дишлюк // Рада. — 2006. — № 8. — С. 54.
Літопис Борщівський: від давнини до сучасності : [Борщеву — 550] // Галицький вісник. — 2006. — 25 серп. — С. 2—3 : фотогр. — (Скрижалі історії).
Мадзій, І. З днем народження, сивочолий Борщове! / І. Мадзій // Вільне життя. — 2006. — 23 серп. — С. 4 : фотогр. — (Ювілеї).

***

Андрушків, Б. Пізнає Європа Україну : [перебування в м. Борщеві представників делегації з Євросоюзу] / Б. Андрушків // Свобода. — 2009. — 5 черв. — С. 3 : фотогр. — (Добросусідство).
Гладка, О. Вже п’ятий випуск на комерційному відділенні : [про Борщів. агротех. коледж] / О. Гладка // Галицький вісник. — 2003. — 7 лют.
Довгошия, П. Тут його серце : [спогади Р. М. Дрібнюка про життя м. Борщева 30—40-х років ХХ ст.] / П. Довгошия // Галицький віс-ник. — 2006. — 25 серп. — С. 10 : фотогр. — (Роде наш красний).
Клос, С. Жителька міста Борщова нагодувала борщем тисячу лю-дей : [м. Борщів відзначив своє 550-річчя з часу заснування] / С. Клос // Високий замок. — 2006. — 29 серп.
Мадзій, І. Собор, освячений небом : [новозбудов. собор Борщів. Божої Матері] / І. Мадзій // Вільне життя. — 2006. — 16 груд. — С. 4 : фотогр. — (Духовне).
Мороз, В. Як Довбуш у Борщеві гостював / В. Мороз // 20 хвилин. — 2008. — 6 лют. — С. 16 : фотоколаж.

***

Дуда, І. Борщів — місто Тернопільської області, райцентр / І. Дуда // Тернопільський енциклопедичний словник. — Т., 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 175—176 : фотогр.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2006 рік. Вип. 16 : бібліогр. покажч. / уклад. М. Друневич. — Т. : Підручники і посібники, 2005. — 128 с.
С. 121—122: про м. Борщів.