800 років від дня заснування м. Збаража

(1211)

Старовинний Збараж розкинувся на берегах р. Гнізни. Першу пись-мову згадку про нього (1211) знаходимо в Галицько-Волинському літописі. У цей час літописний Збараж (тепер с. Старий Збараж) був невеликим за розмірами та кількістю населення городом, розташованим навколо кам’яного замку, що знаходився на горі Горай (сучасна назва Весела). Літописний Збараж знищено в ХІІІ ст. монголо-татарами та відродитись йому не судилося. У ХІV ст. на лівому березі р. Гнізни, за 200 метрів на схід від літописного замку, зводився новий замок, будівництво якого закінчилося в 1383 р. З ХV ст. містом володіли нащадки Федора Несвіцького— князі Збаразькі. За вказівкою князя Семена Васильовича Збаразького в кінці ХV ст. княже місто Збараж обнесено кріпосною стіною. Однак було сильно спустошене під час татарської навали 1589 р. і більше не відновилось. І вже в ХVІІ ст. за 2,5 км на схід від княжого замку формувалося нове місто, початки якого сягають 1583 р. Місто поступово розширювалося та згодом стало значним ремісничим і торговельним осередком регіону. На кінець ХVІІ ст. Збараж вже мав три передмістя: Вишнівецьке, Залозецьке, Тернопільське. Випробуванням для міста став 1649 р.
Збаразькі події — важливий етап Визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. Місто та замок стали ареною боротьби військ Богдана Хмельницького з польськими військами Яреми Вишневецького. Успішна облога стала одним із факторів підписання Зборівського договору, за яким уперше за багато років було визнано незалежною значну частину України. У 1707 р. у Збаражі побували український гетьман Іван Мазепа та російський цар Петро І. З 1810 р. місто в складі частини Тернопільщини («Тарнопольський край») на підставі Шенбрунського договору входило до Росії, але, за Віденським договором 1815 р., знову відійшло до Австрії. У 1867 р. місту було надано статус повітового центру. На початку ХХ ст. Збараж захопила хвиля національного відродження, організовувалися просвітницькі товариства.
Неодноразово тут гостював Іван Франко. На початку Другої сві-тової війни, у вересні 1939 р., Збараж і землі нашого краю потрапили до «сфери інтересів» СРСР. В останні дні червня 1941 р. Тернопільщина була окупована німецькими військами.
5 березня 1944 р. Збараж був звільнений від фашистів і згодом став районним центром Тернопільської області.
На околицях Збаража тривають археологічні розкопки; віднайдені — мезолітна стоянка (8 тис. р. до н. е.), поселення трипільської, черняхівської, давньоруської культур, могильник VІІІ—ІХ ст.
Пам’ятки архітектури міста: синагога (1537), Спасо-Преображенська церква (1600, збудована на місці монастиря св. Онуфрія, нині параф. церква с. Залужжя), костьол і монастир оо. Бернардинців (1627), Успенська (1755) та Воскресенська (1764) церкви. У 1887 р. під час великої пожежі храми були пошкоджені, невдовзі відреставровані. У 1990-х рр. споруджено церкву св. Петра і Павла, триває будівництво церкви Пресвятої Богородиці в селищі цукрового заводу. Збаразький замок у 1994 р. оголошено Державним історико-архітектурним заповідником, а 15 січня 2005 р. йому надано статус національного та перейменовано в Національний заповідник «Замки Тернопілля».
У місті народились: літературознавець і громадський діяч В. Жила, перший командир УПА Дмитро Клячківський (Клим Савур); єпископ І. Прашко, композитор П. Любович; актор, режисер Я. Стадник.
Споруджено пам’ятники: А. Міцкевичу (1898), Б. Хмельницькому (1954), І. Франку (1992), Д. Клячківському (1994), Меморіал слави воїнам, полеглим у німецько-радянській війні (1965). Встановлено меморіальні таблиці на честь: виступу І. Франка 1895 р. на вічі (будинок школи, 1970) та його перебування в місті (будинок Народного руху, 1991), полковника Нестора Морозенка (замок, стіна, 1975), 125-річчя «Просвіти» (колишній будинок, 1996), фундаторів Українського народного дому І. та В. Телев’яків (будинок школи № 1, 1996), перебування в місті С. Петлюри (залізничний вокзал, 1997).


Література

Збараж: Історія. Культура. Туризм. — Т. : Наш світ, 2004. — 21 с.

***

Бачинський, Я. Медоборами сповитий, сивочолий витязь : [м. Збаражу — 790] / Я. Бачинський // Вільне життя. — 2001. — 22 трав.
Будзан, Б. Збараж очима його молоді / Б. Будзан // Народне слово. — 2008. — 8 лют. — С. 4 : фотогр.
Вельгій, М. Сивочолому Збаражу — 796 : [іст. матеріал про місто] / М. Вельгій // Народне слово. — 2007. — 4 трав. — С. 8 : фотогр.
Збараж: історія, будівництво, архітектура // Народне слово. — 2005. — 18 лют. — С. 1.
Збараж: збір, болото чи боротьба : [звідки походить назва м. Збаража] // Нова Тернопільська газета. — 2007. — 28 берез. — С. 4.
Збараж у давні часи : [із спогадів і записів збараз. емігрантів у Канаді] / публ. Р. Білика // Народне слово. — 2006. — 9 черв. — С. 4.
Крайнєва, Г. Місто змагань і борні : [м. Збаражу — 790] / Г. Крайнєва // Свобода. — 2001. — 15 трав.
Ленчук, О. Збараж носить ім’я Всевишнього : міркування про рідне місто / О. Ленчук // Місто. — 2005. — 31 серп. — С. 9.
Рожко, В. Бо земля ця свята : [сторінки історії старовин. м. Збаража] / В. Рожко // Визвольний шлях. — 2004. — Кн. 7. — С. 113—121.
Сиско, І. Музика поміж дощем : [795-а річниця м. Збаража] / І. Сиско // Народне слово. — 2006. — 17 трав. — С. 5 : фотогр.

***

Вандзеляк, Г. Зберегти історичне середовище Збаража : [іст.-архітектур. Збараж] / Г. Вандзеляк // Свобода. — 2001. — 29 трав.
Мандрик, О. Втрачена святиня : [Римо-Католицький монастир сес-тер Шариток діяв у м. Збаражі в кінці ХІХ — на початку ХХ ст.] / О. Мандрик // Народне слово. — 2005. — 18 лют. — С. 5.
Рожко, В. Свята Манастирська гора в Збаражі / В. Рожко // Наша ві-ра. — 2007. — № 3 (берез.). — С. 10.
Руда, О. Історико-географічні особливості формування та розвитку території м. Збаража / О. Руда // Студентський науковий вісник / Терноп. держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. — 2002. — Вип. 5. — С. 211—213.
Шот, М. На Кам’яних долонях Збаража : [пам’ятки історії та культури міста] / М. Шот // Медична академія. — 2005. — 23 берез. — С. 8, 12 : фотогр. Те ж // Урядовий кур’єр. — 2005. — 4 берез. — С. 12 : фотогр.

***

Пастушенко, І. В. Збаражчина — край козацької звитяги : [про історію, промисловість, геогр. характеристику р-ну] / І. В. Пастушенко, П. В. Житко, В. В. Лісова // Рада. — 2007. — № 7/8. — С. 30—43 : фо-тогр. — (Презентує Збаражчина).

***

Боклінка, Н. Збараж — місто, районний центр / Н. Боклінка, С. Паровий // Тернопільський енциклопедичний словник. — Т., 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 631—632 : фотогр.

***

Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2006 рік. Вип. 16 : бібліогр. покажч. / уклад. М. Друневич. — Т. : Підручники і посібники, 2005. — 128 с.
С. 122—123: про м. Збараж.