6 ВЕРЕСНЯ

85 років від дня народження Богдана Петровича Головина

(6.09.1926) — педагога, краєзнавця, публіциста, громадського діяча

Народився 6 вересня 1926 р. у с. Золотковичі Мостиського повіту на Львівщині у багатодітній сім’ї. Нині проживає у Тернополі. Уже в пенсійному віці активно й енергійно керував обласною «Просвітою». Саме на цій посаді повною мірою розкрив свій талант. Його громадська і подвижницька діяльність належно оцінена у роки незалежності України. Він удостоєний високих звань заслуженого працівника освіти, почесного члена всеукраїнської «Просвіти» і християнського місійного товариства «Фундація духовного єднання України».
Богдан Петрович — лауреат всеукраїнської літературно-мистецької і громадсько-політичної премії братів Лепких. Ім’я невтомного ентузіаста тісно пов’язане з Буцневом. Упродовж п’ятнадцяти років, з лютого 1973 р. до серпня 1988 р., працював учителем історії місцевої десятирічки.
У 1939 р. після закінчення школи Богдан успішно склав іспити у чоловічій філії академічної гімназії у Львові. Але Друга світова війна перекреслила усі плани.
10 лютого 1940 р. в родині сталася трагедія — батьків з трьома діть-ми депортували на Північний Урал як «українських буржуазних націоналістів», «ворогів народу». У Львові залишилося двоє синів і дві доньки. Доля двох дорослих синів була невідомою. Вони служили у польській армії і потрапили у німецький полон. Богдан протягом двох років навчався у Львівській державній торговельній школі з українською мовою викладання. Влітку 1943 р. його відправлено на примусові роботи до Німеччини. Працював у Магдебурзі, на Ельбі (Центральна Німеччина). У 1945 р. мобілізований у радянську армію. На військовій службі він пробув до осені 1951 р.
Влітку 1952 р. вступив у Львівський університет імені Івана Франка на заочний відділ історичного факультету, який закінчив у 1958 р. Восени 1961 р. Б. Головин переїхав на Тернопільщину. Був призначений директором Прошівської восьмирічної школи. У 1962 р. звільнений з посади директора за колядування на Різдвяні свята під час гостин у сусідів.
У 1986 р. вийшов на пенсію, але продовжував працювати на педагогічній роботі. Цей період біографії пана Богдана позначений ще й великою пошуковою роботою у краєзнавстві й туризмі. Він веде крає-знавчий гурток у Прошівській восьмирічній і Буцнівській середній шко-лах. Його гуртківці здійснювали походи по рідному краю, брали участь у районних і обласних зльотах, на яких займали призові місця, а також отримували грамоти, призи, медалі. На конкурсах «Кращий похід року» буцнівський краєзнавчий гурток кілька разів здобував призові місця у колишньому СРСР за кращий туристичний похід та його опис. Походи Б. Головин організовував за особисто розробленими маршрутами.
З учнями і педагогами Богдан Петрович здійснював багатоденні екскурсії у міста Київ, Львів, Кам’янець-Подільський, Ленінград (тепер Санкт-Петербург), Кишинів, Мінськ та інші. У ході цих відвідин він знайомив школярів з історією і видатними діячами науки, культури, історичними постатями держави.
За будь-яких життєвих обставин Богдан Головин ніколи не поривав зв’язків із періодичними виданнями.
Восени 1988 р., з часу створення Товариства української мови, Б. Головин вступив до нього і став активістом. У 1992 р. однодумці обрали його головою Тернопільського районного, а в липні цього ж року — обласного об’єднання товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. За роки його правління тернопільське об’єднання стало ініціатором відновлення діяльності «Молодої Просвіти». 13—14 травня 1995 р. було проведено Всеукраїнський семінар-практикум у Теребовлі, Струсові й Тернополі. З колегами досвідом ділився Богдан Головин.
Паралельно з керівництвом обласної «Просвіти» він і далі займався краєзнавством, дбав про відновлення забутих і заборонених імен видат-них діячів науки, культури, а також мучеників за віру Господню, учасників визвольних змагань 40—50 років ХХ століття, підпільників ОУН і УПА.
Він — автор розвідок про репресованих українських патріотів, нарисів про священиків і монахинь УГКЦ, опублікованих у журналі «Богословія» (видається у Римі). Окремі з них надруковані у газетах «Свобода», «Подільське слово», «Вісник Тернопілля», «Тернистий шлях», «Народне слово», річниках «Тернопілля».
Богдан Головин опублікував низку статей про видатного літературознавця і фольклориста Теофіля Комаринця, історика Мирона Кордубу, поета о. Олександра Малицького, політичних і громадських діячів Олександра Барвінського, Юліана Бачинського, багатьох інших українських патріотів, борців за незалежну Україну.
Богдан Петрович має авторитет і пошану у Всеукраїнському товаристві «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Він був активним учас-ником науково-практичних конференцій, які організовувало центральне правління «Просвіти», а також делегатом Всесвітнього форуму українців, установчого Конгресу Національно-Демократичних Сил, конференції Антикомуністичного і Антиімперського фронту, з’їзду Української Світової спілки професійних учителів. Обласне товариство «Просвіта» під його керівництвом налагодило тісні контакти з громадськими формуваннями українців у діаспорі — Товариством української молоді в Чикаго (США), Спілкою українців у Польщі, іншими. Богдан Головин — член Української Світової спілки професійних учителів, Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, Національної спілки журналістів України, Всеукраїнської спілки краєзнавців. Нагороджений медаллю «Будівничий України».
Б. Новосядлий

Література

***

***

***

***

***

***