12 липня

130 років від дня народження Володимира Темницького

(12.07.1879—26.01.1938) — правника, громадсько-політичного та державного діяча

Народився 12 липня 1879 р. у с. Хлопівці, нині Гусятинського району, у сім’ї священика. Хрещений подвійним іменем Володимир-Лука. Дитячі роки провів у м. Хоросткові та с. Шидлівцях на Гусятинщині, де його батько мав парафію.
Навчався в гімназії в Коломиї, закінчив — у Золочеві. У 1897 р. вступив на правничий факультет Львівського університету. Восени 1901 р. був одним з організаторів сецесії — акції протесту студентів-українців, які через відмову властей відкрити український університет залишили навчання та перевелися в університети інших міст. Правничі студії продовжував у Кракові та Відні. Зі студентських років брав участь у соціал-демократичному русі в Галичині. Громадська діяльність не дозволила йому здобути докторат із права й провадити власну адвокатську практику, тому залишався аплікантом адвокатури.
Входив до студентського об’єднання «Молода Україна» (1899—1903). Один з агітаторів УСДП на Гусятинщині й Збаражчині під час загального селянського страйку влітку 1902 р. У лютому 1906 р. заарештований жандармами в Теребовлі й ув’язнений у Тернополі. Того ж року разом із М. Січинським та братом Омеляном організував більше 30 селянських віч у Гусятинському повіті. Наступного року брав участь у партійній агітації на Тернопільщині під час виборів до австрійського парламенту. У 1912 р. став членом Українського січового союзу, займався створенням сокільсько-січових організацій.
Від 1909 р. входив до екзекутиви (виконавчого комітету) УСДП. На виборах до австрійського парламенту в 1911 р. висував свою кандидатуру в окрузі Гусятин — Скалат — Підволочиськ, однак не був обраний. На з’їзді УСДП у березні 1913 р. у Львові виступав з політичною доповіддю. 2 березня 1914 р. обраний головою УСДП Галичини, очолював партію до червня 1918 р. Протягом усієї своєї політичної діяльності займав державницьку позицію.
Під час Першої світової війни перебував у Відні. Був членом Головної української ради, від травня 1915 р. — секретарем Загальної української ради та заступником голови Бойової управи УСС, співпрацював із СВУ. У червні-липні 1917 р. — учасник нарад соціалістичних партій у Стокгольмі (Швеція), розповсюджував серед делегатів інформацію про Україну та політичні устремління українсь-кого народу. Невеликий період (влітку 1918 р.) був співробітником Міністерства закордонних справ Австро-Угорщини.
УНРада у Львові 19 жовтня 1918 р. призначила В. Темницького своїм представником у Швейцарії, але фактично виконувати ці обов’язки йому не довелося. У грудні цього ж року він повернувся в Галичину. Як один із лідерів УСДП перебував в опозиції до уряду ЗУНР, хоча повністю підтримував боротьбу республіки за свою незалежність, беззастережно виступав за об’єднання ЗУНР з УНР в одну державу. Від січня 1919 р. був членом УНРади ЗУНР. Брав участь у роботі з’їзду Робітничо-селянського союзу в березні 1919 р. у Станіславі (нині — Івано-Франківськ).
Після Акту Злуки й Трудового конгресу України в січні 1919 р., учасником якого був В. Темницький, його призначили заступником Міністра закордонних справ УНР. Супроводжував Голову Директорії та Головного отамана УНР С. Петлюру під час його поїздки в Галичину в лютому того ж року. Від 24 квітня до 26 серпня 1919 р. очолював міністерство закордонних справ УНР. 22 травня виїхав за кордон, де вів дипломатичну діяльність міжнародного визнання УНР, займався закупівлею зброї для української армії. Організував і провів дві наради дипломатів УНР у Відні та Карлбаді (нині — Карлові Вари, Чехія).
Після відставки з поста міністра деякий час політичною діяльністю не займався. Осудив Варшавську угоду Директорії УНР з урядом Польщі, укладену у квітні 1920 р. Навесні наступного року повернувся до Станіслава. Відтоді часто відвідував с. Устя-Зелене (нині Монастириського району), де одружився та жила його сім’я. У 1926 р. переселився з родиною в Стрий, а через два роки — у Львів. Оскільки польська влада не дозволила В. Темницькому займатися адвокатською практикою, він працював керівником правничого відділу товариства «Суспільна забезпеченість». Згодом був обраний радним ради Львова.
У грудні 1928 р. брав участь у роботі Українського соціалістичного конгресу у Львові, тоді ж обраний членом ЦК відновленої УСДП, яка стояла на позиціях української державності й відмежувалася від комуністичних ідей. У 1930 р. став послом польського сейму, однак взяти участь у його роботі не встиг, оскільки парламент було розпущено. У 1933 р. входив до редколегії двотижневика «За Україну».
В. Темницький відомий як публіцист і новеліст. Він — автор брошур «Українські Січові Стрільці: Думки й уваги з приводу українського мілітарного руху» (1915), «Микола Ганкевич» (1932) та ін., багатьох публіцистичних статей, зокрема з осудом комуністичного режиму в СРСР — «Банкрутство більшовизму: Чому більшовицька революція перемогла і що обіцяла дати?», «Докази з документів» (надруковані в 1933 р.), оповідань «На тернистім шляху», «Дід» тощо. Публіцистичні та прозові твори опубліковані переважно в журналах «Молода Україна» (1900—1901) і «Світ» (1915), альманасі «Січ» (1908), часописах «Вперед», «Вісник СВУ», «Робітничий прапор». Переклав і видав за власні кошти п’єсу М. Горького «На дні» (1903).
Помер 26 січня 1938 р. у м. Львові.

П. Гуцал


Література

Б. Б. Володимир Темницький (1879—1938) / Б. Б. // Бучач і Бучаччина : іст.-мемуар. збірник— Ню Йорк ; Лондон ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1972. — С. 247—249.
Головацький, І. Темницький Володимир (1879, с. Шидлівці, тепер Тернопільської обл. — 26.01.1938, Львів) — український правник, жур-на¬ліст, видавець, громадсько-політичний діяч, дипломат / І. Головаць-кий // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклопед. словника / за ред. М. М. Романюка. — Л., 1995. — Вип. 2. — С. 217—218.
Гуцал, П. Володимир Темницький / П. Гуцал // Рада. — 2005. — № 7. — С. 57—59.
Гуцал, П. «Галицький чоловік» з уряду УНР / П. Гуцал // Вільне життя. — 1999. — 6 лют.
Жерноклєєв, О. Володимир Темницький : сторінки політичної біографії / О. Жерноклєєв, І. Райківський // Укр. іст. журнал. — 2004. — № 6. — С. 68—83.

***

Гуцал, П. Темницький Володимир-Лука Миколайович (12.07.1879, с. Хлопівка, нині Гусятин. р-ну — 26.01.1938, м. Львів) — правник, громадсько-політичний і державний діяч, літератор, публіцист / П. Гуцал, Б. Пиндус // ТЕС. — Т., 2008. — Т. 3. П—Я. — С. 391.
Темницький Володимир (1879—1938) — громад.-політ. діяч, журналіст // Енциклопедія українознавства / за ред. В. Кубійовича. — Л., 2000. — Т. 8. — С. 3165 : фотогр.