15 червня

170 років від дня народження Йосипа Сильвестровича Вітошинського

(15.06.1838–24.01.1901) — українського хорового диригента, священика, громадського діяча

         Народився 15 червня 1838 року в Косові Івано-Франківської області. Навчався в Чернівецькій, Самбірській, Перемишлянській гімназіях. У Перемишлі здобув практичні знання музики у вчителів і диригентів Людвига Седляка і Францішка Люренса, співав під їх керівництвом у гімназійному й кафедральному церковних хорах. У 1864 р. закінчив Львівську духовну семінарію і став працювати в селі Зарваниця Теребовлянського району, у якому вперше організував селянський хор.
         Та справжніх успіхів у культурно-громадській діяльності Вітошинський досягнув у селі Денисові, куди у 1867 році був призначений священиком.
         З його ініціативи у 1870 році в Денисові була організована чи не перша в Західній Україні сільська читальня «Просвіти», котра стала осередком культурно-громадського життя не тільки для місцевих жителів, а й для тих людей довколишніх сіл, які тягнулися до знань.
Того ж 1870 року в селі Денисові Й. Вітошинський організував перший селянський хор. Щорічно хор давав у Денисові п’ять-шість концертів. Виступали на свята скасування панщини, під час Шевченківських днів, вечорниць та інших свят.
         У своїх концертах хор співав пісні «Огні горять», «Весна вже наспіла», «Гуляли, гуляли», «Верховина», «Квіти мої», «Заповіт» тощо.
Селяни виконували твори М. Лисенка, О. Нижанківського, М. Вербицького, С. Воробкевича.
         З 1884 року в Денисові Й. Вітошинський утримував дворічну школу диригентів, у якій вів курс теорії музики, сольфеджіо й диригування.
Вітошинському належать записи українських народних пісень. З його ініціативи в Денисові заснували драматичний гурток, побудували громадський будинок.
         Володіючи достатніми агрономічними знаннями, Вітошинський увів кращі сорти зернових, поширив культуру картоплі. З перших днів свого перебування в Денисові вів активну боротьбу з алкоголізмом.
         Й. Вітошинський перший приніс на Поділля культуру кольорових вишивок, організував школу навчання цього мистецтва. Започаткував розведення фруктових садів. Був взірцевим пасічником і щиро заохочував до цього ремесла інших.
         Подвижницьку діяльність Й. Вітошинського шанували, нею захоплювалися І. Франко, В. Стефаник, Б. Лепкий, А. Чайковський.
         24 січня 1901 р., після довгої і тяжкої недуги, Й. С. Вітошинський помер. Похований у Денисові.

Література

Історія української музики. В 6 т. Т. 2. Друга половина ХІХ ст. / Ред. Т. П. Булат. — К.: Наук. думка, 1989. — С. 357–358: Про О. Вітошинського.
Медведик П. Вітошинський Осип (30.VІ.1838–24.01.1901) // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка: Праці Музикознавчої комісії. — Л., 1993. — Т. ССХХVІ. — С. 387–388.
Осип Вітошинський // Хома В. А Денисів село славне. — Т., 1997. — С. 42–43.
Осип Вітошинський // Хома В. Старовинні Купчинці. — Т., 2000. — С. 109–110.
Хома В. Хор Осипа Вітошинського в оцінці Богдана Лепкого // Тернопілля’97: Регіон. річник. — Т., 1997. — С. 420.

***

Пиндус Б. Хор чарував Соломію // Вільне життя. — 1991. — 28 листоп.
Хома В. «Хор звучав, як зачарований інструмент»: До 160-річчя диригента Осипа Вітошинського // Свобода. — 1998. — 22 груд.
Хома В. Хор Осипа Вітошинського // Нар. творчість та етнографія. — 1994. — № 2–3. — С. 94–95.

***

Вітошинський Йосип Сильвестрович (15.06.1838–24.01.1901) // Мистецтво України: Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 1. — С. 354.
Вітошинський Йосип Сильвестрович (15.06.1838–24.01.1901) — укр. хоровий диригент // Митці України: Енциклопед. довідник. — К., 1992. — С. 126.
Вітошинський Йосип — диригент // Енциклопедія українознавства / За ред. В. Кубійовича. — Л., 1993. — Т. 1. — С. 290.
Вітошинський Йосип (1838–1901) — засновник і диригент сільських хорів та оркестрів // Водяний В. Короткий словник діячів української музичної культури. — Т., 1992. — С. 11.
Медведик П., Савак Б. Вітошинський Йосип (Осип) Сильвестрович (15(27).06.1838, м. Косів, нині Івано-Фр. обл. — 24.01.1901, с. Денисів, нині Козів. р-ну) — священник, диригент, громадсько-освітній діяч // ТЕС. — Т., 2004. — Т. 1. А-Й. — С. 287–288; фотогр.