4 січня

125 років від дня народження Євгена Теодоровича Турули

(4.01.1882 – 3.12.1951) — композитора, диригента, музичного діяча, священика

Серед незаслужено забутих і замовчуваних імен слід згадати ім’я композитора та диригента Євгена Турули.

Народився 4 січня 1882 року в м. Бережанах. Навчався в Бережанській гімназії. У 1906 р. закінчив Львівську духовну семінарію, де здобув знання з музики та навики диригування. У Львові приватно навчався гри на фортепіано й скрипці. У 1904–1905 рр. очолював студенський хор, який виступав на Шевченківських концертах. У листопаді 1904 р. на концерті у Львові диригував об’єднаними хорами товариства «Боян», філармонії та духовної семінарії. У 1906 р. склав екзамен у Львівській консерваторії й одержав диплом учителя музики та співу в середній школі. У тому ж році Є. Турула одружився, висвятився на священика й був призначений катехитом гімназії в Теребовлі, де працював до 1914 року, керував чоловічим хором учнів, з яким у 1906 р. їздив до Єрусалиму.

При читальні «Просвіти» організував великий мішаний хор, який виступав часто на концертах, великих імпрезах та фестинах. Кожний виступ хору під керівництвом Є. Турули був визначною подією, якої всі чекали.

Працював він у Теребовлі 6 років, але залишив по собі незатертий слід у культурно-мистецькому розвитку міста. У нього вчилися любити свій народ. У 1914 р. був організатором Шевченківського концерту у Львові, на якому диригував з’єднаним чоловічим хором із двохсот осіб, який виконав його кантату «Честь тобі, Кобзарю» з участю солістки — оперної співачки Феломени Лопатинської.

З початком війни був мобілізований до австрійської армії й призначений капеляном. Коли ж організувався легіон Українських січових стрільців, священик невипадково опинився в лавах героїчних борців за звільнення рідного краю від іноземних загарбників, виконуючи функції духовного наставника українських вояків та диригента стрілецького хору.

Після поранення на фронті лікувався в одному з австрійських шпиталів, а після одужання, у червні 1922 року, виїхав до Німеччини, де взявся за організацію хорів та оркестрів серед українських військовополонених та емігрантів, з якими подорожував по Західній Європі. У Берліні Є. Турула закінчив консерваторію (диригентський відділ).

У 1923 році, на запрошення єпископа Н. Будки, переїхав до Канади. Тут одержав парохію у Вінніпезі, організував хор «Канада» (1924), який славився великою популярністю. Є. Турула брав участь із хором у святкуванні 50-річчя м. Вінніпега (1924); ставив оперетки «Хор курей» і «Вифлеємську зорю» (1925); давав концерти під відкритим небом на виставці хліба (1926); проводив спільні концерти свого хору з ансамблем видатного українського хореографа Василя Авраменка (1927). У 1929 р. професор Є. Турула поставив у Вінніпезі опери «Барон циганів», «Сон під судний день», «Ой, не ходи, Грицю» та інші. У 1934 році він залишив священичий сан і відкрив у Вінніпезі музичну школу, де працював диригентом і педагогом понад 20 років.

Як композитор, професор Є. Турула створив понад 40 п’єс для скрипки, 10 — для фортепіано, 12 — для оркестру, 20 творів — для чоловічого хору, 8 — для жіночого, 7 — для дуетів.

У 1926 році вийшов «Шкільний співаник» у 3-х частинах, який був перевиданий під назвою «Жайворонок». Окрім цього, Є. Турула — автор статей на музичні теми: «Музика й спів між українцями в Канаді», «Як мають наші діти вчитися музики». З літературних творів цікаве його оповідання «До Зарваниці».

Помер Є. Турула 3 грудня 1951 р. у Вінніпезі (Канада).

Література

Г. К. Педагог, диригент, композитор Євген Турула // Теребовлянщина: Краєзн. і літ.-мистец. альманах-календар на 2001 рік. — Тернопіль, 2001. — С. 355–356; фотогр.

Господин А. Професор Євген Турула // Теребовлянська земля: Іст.-мемуар. зб. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1968. — С. 529–532.

Медведик П. Євген Турула (1882–1951) — диригент, композитор, педагог, видавець, священик // Визначні постаті Тернопілля: Біогр. зб. / Уклад.: О. Бенч, В. Троян. — К., 2003. — С. 200–201; фотогр.

Смалига М., Михайлюк М. З історії Теребовлянської гімназії (1907–2004): Іст. нарис. — Тернопіль: Терно-граф, 2004. — 272 с.

С. 21: Про Є. Турулу.

Теребовлянщина: Краєзн. і літ.-мистец. альманах-календар на 2001 рік. — Тернопіль: Збруч, 2001. — 487 с. — (900-річчю Теребовлі присвячується).

С.: 35, 185, 360, 406, 407: Про Є. Турулу.

Турула Євген (1882–1951) — диригент, композитор, педагог, нотовидавець // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка: Праці Музикознавчої комісії.— Львів, 1993. — Т. ССХХVІ. — С. 451–452.

***

Мельничук Б. Євген Турула // Вільне життя. — 1992. — 6 січ.

Подуфалий В. Євген Турула // Жайвір: Літ.-мистец. іст.-краєзн. альманах. — Бережани, 1993. — Спец. вип. — С. 12.

Подуфалий В. Композитор Євген Турула // Бережанське віче. — 1993. — 26 черв. — (Постаті).

***

Турула Євген (1882–1951) // Гусятинщина: імена відомі і невідомі (штрихи до портретів): Довід.-бібліогр. покажч. — Тернопіль, 1999. — С. 46.

Турула Євген (1881–1951), диригент, педагог і композитор, укр.-кат. священик // Енциклопедія українознавства / Під ред. В. Кубійовича. — Львів, 2000. — Т. 9. — С. 3287; фотогр.

Турула Євген (1882–1951) — український диригент, педагог, композитор // Митці України: Енцикл. довід. — К., 1992. — С. 590.