2(15) січня 1910 р. у Києві народився ЕммануїлБергер — вчений-патофізіолог, доктор медичних наук, професор.
Закінчив Київський медичний інститут у 1935 році. З 1957 року працював у Тернопільському медичному інституті (нині ТДМА): доцент, професор, завідуючий кафедрою.
Працював у галузі патофізіології нервово-гуморальної регуляції функцій організму.
Автор близько 100 наукових праць, краєзнавчих публікацій. Відомий як колекціонер екслібрисів, книжкової графіки. У Тернопільському обласному художньому музеї зберігається близько 7 тис. книжкових знаків Бергера.
Помер 7 листопада 1999 р. у Тернополі.
14 січня 1915 р. у с. Острів Тернопільського району народився БогданАнтків — актор, композитор і диригент, заслужений артист УРСР. Працював у Тернополі — обласному музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка (1948-1963 рр.). Від червня 1963 року — актор Львівського драматичного театру імені М. Заньковецької.
Першу свою роль зіграв у виставі «Бувальщина», а далі «Наталка Полтавка», «Безталанна». У 1962-1969 рр. вчився заочно у Львівській консерваторії, писав музику для вистав, інсценізував прозові твори.
Зіграв головну роль у постановці Грипича «Наливайко» і написав до п’єси музику.
Б. Антків проявив себе і як композитор, автор музики до багатьох вистав репертуару, і як актор. Тарас Голота («Правда»), Гайдай («Загибель ескадри»), Михайло Гурман («Украдене щастя»), Софрон («Маруся Богуславка»), Гнат («Безталанна»), Манелік («Людина та вовк») — це далеко не повний перелік образів створених артистом. Кожен з цих образів мав своє самобутнє обличчя, живий, неповторний характер.
Помер Б. Антків 22 грудня 1998 року. Похований у Львові.
4 лютого 1885 р. в с. Великі Бірки, нині смт. Тернопільського району народився Степан Балей — психолог, педагог, філософ. Доктор філософії, доктор медицини, професор. Член НТШ (1917), член Польської АН (1952).
Закінчив гімназію в Тернополі, Львівський університет. Викладав в українських гімназіях Тернополя, Перемишля і Львова.
З 1927 р. — працює у Варшавському університеті, а в 1936-1951 рр. — займає посаду директора Варшавського педагогічного інституту Спілки вчителів. Тут він написав низку праць з питань дитячої педагогічної і соціальної психології, котрі по кілька разів перевидавались. Свої дослідження психології літературної творчості С. Балей продовжив у працях «Психологічні замітки про виникнення поеми Словацького «В Швейцарії» та «Творча особистість Жеромського» (1936).
За заслуги на науковій ниві нашого земляка нагородили Хрестом Ордена Відродження, обрали членом Польської Академії Наук.
Помер Степан Балей 13 жовтня 1952 року у Варшаві, де й похований.
8 лютого 1895 р. в м. Скалаті (нині Підволочиського району) народився Олександр Кульчицький — вчений-психолог та соціолог.
У 1913 р. закінчив Класичну гімназію у Станіславі, нині Івано-Франківськ. Навчався на філософському факультеті Львівського університету. Захистив дисертацію французькою мовою «Релігія у вченні Ренана» й отримав ступінь доктора філософії Львівського університету.
1930-1939 рр. опублікував низку педагогічних праць із характерології та педагогічної психології, співпрацював із українськими та польським газетами й журналами.
1940 р. емігрував до Польщі, відтак — до Німеччини, де співпрацював з німецьким Інститутом психологічних досліджень і психотерапії. Від 1945 р. — надзвичайний професор, від 1955 р. — повний професор Українського вільного університету.
З 1951 р. переселився до Франції.
Олександр Кульчицький — автор концепції формування української психіки, більше 110 праць із цілісноструктурної психології, етнопсихології, характерології та інших напрямків досліджень, розвідок про творчість Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка; ще 264 праці залишилися в рукописах.
Помер О. Кульчицький 30 квітня 1980 р. в Парижі.
31 березня 1935 р. в м. Кременці народилася Галина Гордасевич — поетеса.
1971 року закінчила Літературний інститут ім. М. Горького у Москві. Член Національної Спілки письменників України з 1983 р. Брала участь в русі дисидентів, була членом оргкомітетів і делегатом установчих з’їздів Товариства української мови, Народного Руху України та Демократичної партії України.
Лауреат літературного конкурсу «Шістдесятники» за 1996 р., премій ім. Олександра Білецького в галузі критики та ім. Валерія Марченка в галузі публіцистики за 1997 р.
Померла у Львові 11 березня 2001 року. Похована в м. Кременці.
14 квітня 1895 р. в Струсові в дяківській родині народився Йосип Гірняк — український актор, режисер. Вчився в гімназії у Коломиї, а потім у Станіславі. З ранніх літ захоплювався виставами.
З 1914 р. брав участь в аматорських виставах УСС. Далі працював у професійних театрах — «Українська Бесіда», Новий Львівський театр, Театр ім. І. Франка, «Березіль». В 1933 році як однодумець Л. Курбаса був заарештований і засланий на північ. В 1942-1944 рр. — актор і режисер Львівського Оперного театру. Вперше на українській сцені поставив «Гамлета» Шекспіра. В 1945-1956 рр. мистецький керівник і актор Театру-Студії, Українського Театрального ансамблю. Визначний виконавець комедійних ролей з драматичним забарвленням. Представник модерного театрального мистецтва, у своїй творчості розвивав ідеї Л. Курбаса. Відновлював у новому світлі традиції української інтермедії, сполучаючи давнє з сучасним, автор багатьох праць з питань театрального мистецтва.
15 квітня 1540 р. — перший запис у біографії Тернополя пов’язаний із королівським дозволом на спорудження замку над Серетом Краківському каштеляну Яну Тарновському. Ця фортифікаційна споруда мала перекрити шлях різним наїзникам на широких прострах від Теребовлі до Буська, де на той час не було жодного великого укріплення. Сотні вправних ремісничих рук почали зводити мури нової фортеці, що мала стати оплотом польських завойовників на Подільській землі. Будівництво тривало вісім літ і завершилось у 1548 році.
21 квітня 1945 р. в м. Тернополі народилася Любомира Бойцун — архівознавець, публіцист, член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1992).
Закінчила Тернопільську СШ № 3 (1963) та філологічний факультет Чернівецького державного університету (1968).
Навчалася на курсах Московського історико-архівного інституту та Московському інституті підвищення кваліфікації інформаційних працівників.
Працювала викладачем підготовчого відділення в Тернопільському інституті народного господарства, старшим науковим працівником та завідувачкою відділу використання й публікації Державного архіву Тернопільської області.
Упорядник документальних збірників з історії Тернопільщини та доповнень до путівника «По державному архіву Тернопільської області».
Автор буклету «Державний архів Тернопільської області», історико-краєзнавчого нарису «Тернопіль у плині літ», та численних публікацій у пресі.
25 травня 1925 р. в с. Лідихів, що поблизу Почаєва, народився Степан Ярмусь — відомий у Канаді та США священик, доктор богослов’я, професор, редактор, видавець, автор двадцяти книг, сотень статей.
2 липня 1885 р. в Бережанах народився Франц Коковський — український письменник, журналіст, етнограф, перекладач, критик.
Після закінчення Бережанської гімназії у 1906 році вступив на філософський факультет Львівського університету.
Працював адвокатом у Підгайцях і Бережанах. За часів ЗУНР був комісаром у Козові.
У 1928 р. Коковський переїхав до Сянока. Брав участь у заснуванні Сяноцького музею «Лемківщина».
Автор збірок віршів «Сердечні струни», «Настрої», «Малим другам», збірника сонетів і терцин, повістей «Марія», «За землю», «Лемківська слава», «Слідами забутих предків», «Вчорашній дань», «Людська вдячність», балади «Над озером».
У 1935 році повернувся у Бережани, де посів посаду судового радника.
Репресований. Замучений у Тернопільській тюрмі 9 вересня 1940 року.
8 липня 1910 р. в селі Якимівці на Лановеччині народився Кирило Куцюк-Кочинський. Після закінчення школи навчався в Дерманському монастирі на Рівненщині, готуючи себе до сану священика.
Друга світова війна та фашистська окупація змусили його залишити рідне село та сім'ю. З 1941 по 1944 рік живе на Вінничині і служить у церкві.
Відступаючи з території Поділля, гітлерівці арештовують його і вивозять у Німеччину.
По дорозі йому вдається втекти з ешелону. Він залишається жити в Румунії. Там здобуває професію інженера-будівельника.
Друкуватися Куцюк-Кочинський почав за кордоном. Перша його збірка поезій «Вечірній заспів» вийшла в Бухаресті у видавництві «Критеріон». Згодом одна за одною виходять книги «Запах неба», «Вогні смеркання», «Рушник на камені» та ін. Куцюк-Кочинський відомий не тільки як поет, але і як перекладач. Він репрезентував українському та румунському читачеві твори майстрів красного письменства Росії, Польщі, Болгарії, Угорщини, Німеччини та Англії.
Помер у 1991 році.
15 липня 1730 р. Митрополит Атанасій Шептицький своїм декретом проголосив Ікону Тернопільської Божої Матері — чудотворною і встановив її празник на день Святого Покрова Матері Божої (14 жовтня).
Свого часу у храм Різдва із Хрестовоздвиженської церкви перенесли чудотворну Ікону Тернопільської Божої Матері. Цю ікону передала храмові родина тернопільського шевця Маркевича, що мешкав над ставом. Саме у цій хаті під час Великого посту 1730-го заплакав образ Матері Божої. Церковна комісія підтвердила істинність чуда. Ікону з урочистою процесією перенесли у Надставну церкву. І тут Богородиця продовжувала плакати. Декрет Атанасія Шептицького поновлювано у 1737 і 1834 роках. Про чудесні зцілення від ікони свідчили дари вдячності. Отець Громницький прикрасив образ на знак вдячності срібними ризами. Ікона зберігається і сьогодні у церкві Різдва Христового.
15 липня 1880 р. у Тернополі народився Богдан Барвінський — український історик, знавець бібліотечно-архівної справи. Син Олександра Барвінського.
Навчався у Тернопільській, згодом у Львівській Академічній гімназії, на філософському факультеті Львівського університету (1898-1901), у Відні, Берліні.
Доктор філософії (1907), дійсний член НТШ. Автор багатьох історичних праць з історії України та Польщі, зокрема: «Історичний розвій імени українсько-руського народу» (1909), «Крайовий архів актів громадських і земських у Львові» (1917), «Жигмонт Кейстутович, великий князь литовсько-руський, 1432-1440» (1907), «Коротка історія Галичини впродовж тисячоліття, 907-1941» (1941).
Помер 8 лютого 1958 року у Львові.
23 липня 1885 р. в Струсові Теребовлянського району народився Никифор Гірняк — доктор філософії. Середню освіту здобув у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив Віденський університет, отримав ступінь доктора філософії.
З 1912 р. працював вчителем Рогатинської гімназії. Був опікуном «Пласту». В роки Першої світової війни працював у легіоні УСС, був комендантом коша УСС, сотником.
З 1922 р. на викладацькій роботі в гімназії «Рідна школа», згодом — її директор.
Н. Гірняк займався активною суспільною працею у «Просвіті», у товаристві «Рідна школа», очолював товариство «Українська громада».
З 1949 року поселяється в Америці.
Доктор Н. Гірняк є автором багатьох нарисів та спогадів.
Помер 4 березня 1962 року в Пассейку (штат Нью-Джерсі, США).
8 серпня 1940 р. в смт. Кути Косівського району Івано-Франківської області народилася Марта Подкович. Трудову діяльність розпочала після закінчення в 1958 році театральної студії при Івано-Франківському обласному музично-драматичному театрі. Працює артисткою цього театру. В 1963 р. перейшла на роботу в Івано-Франківське обласне управління культури на посаду старшого інспектора. В 1968 переїхала в Тернопіль, де працювала лектором-музикознавцем обласної філармонії. З 1969 року — старшим інспектором з питань мистецтва управління культури облвиконкому, з 1971 р. — на партійній роботі: інструктор відділу пропаганди і агітації Тернопільського обкому партії, секретар Кременецького райкому партії. В 1975 р. обрана заступником голови облвиконкому. З 1978 р. — зав. денним відділом Тернопільського музичного училища, з 1980 по 2000 рр. — директор Тернопільського музичного училища, а з листопада 2000 р. — по теперішній час — заступник директора з загальних питань.
Освіта вища — закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого в 1966 р., ЗПВШ в 1976 р. Заслужений працівник культури України, член Національної Спілки журналістів України, шеф-редактор газети «Соломія». В даний час голова обласного відділення Спілки жінок України, голова Благодійного фонду «Соломія».
1 вересня 1925 р. в с. Княгинине, нині Млинівського району Рівненської області народився Ігор Юхновський — учений-фізик, академік НАН, народний депутат України.
На початку 30-х років його батьки переїжджають до Кременця, де й пройшли дитячі та юнацькі роки майбутнього академіка. Тут він у 1932-1944 роках здобув освіту.
У вересні 1946 р. — студент фізико-математичного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка.
В 1965 р. успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук на тему: «Статистична теорія систем зарядження частинок», а через два роки вченому присвоєно звання професора кафедри «Теоретична фізика».
Перу вченого академіка І. Юхновського належать кілька солідних монографій, майже 400 наукових праць.
Ігор Юхновський — один із творців доленосних документів незалежної України. При його безпосередній участі розроблено і прийнято такі важливі документи, як Декларацію про державний суверенітет України, Акт про незалежність України, Закон про економічну самостійність України.
9 вересня 1900 р. в с. Добриводи на Збаражчині народився Олександр Смакула — професор, фізик, дійсний член НТШ.
Навчався в Збаразькій, потім Тернопільській гімназіях. У 1918 р. брав активну участь у становленні влади Західно-Української Народної Республіки (УНР). Упродовж 1918-1920 рр. воював в УГА.
Вивчав математично-природничі науки в м. Генінген (Німеччина), де й здобув у 1927 р. ступінь доктора філософії з відзнакою. У 1928 р. О. Смакула — професор фізики Одеського університету.
Розробив метод підрахунку електронів, пійманих у пастку під час взаємодії радіації з кристалами, виразивши його відомим науці у цілому світі і названим його іменем — Смакуловим рівнянням або формулою Смакули. Науковці назвали це винаходом сторіччя в галузі оптики. В 1935 р. в Німеччині одержав перший у світі патент на виготовлення просвітленої техніки.
З 1930 р. став дійсним членом Наукового Товариства ім. Т. Шевченка.
З 1946 р. вчений працює у США, з 1951 р. — надзвичайний професор Массачусетського інституту і заступник директора лабораторії для дослідів ізоляції.
Професор Смакула — автор багатьох патентів, понад ста грунтовних наукових праць. Він є почесним членом Товариства Українських інженерів (США), Американського Оптичного Товариства та ін.
Помер 17 травня 1983 р.
17 вересня 1935 р. в Ланівцях народилась Тамара Дідик. Після закінчення школи навчалася у Львівському музичному училищі, яке відмінно закінчила. А тоді — навчання у Львівській консерваторії ім. М. В. Лисенка, при вступі до якої всі формальності практично звелися до прослуховування співу. Педагогом молодої співачки була О. К. Бандрівська, племінниця знаменитої Соломії Крушельницької. У 1960 році вона закінчила з відзнакою консерваторію по класу сольного співу.
Понад 30 років — солістка опери м. Львова. У її виконанні прозвучали партії: Галя («Утоплена» Лисенка), Мирослава («Золотий обруч» Лятошинського), Шевцова («Молода гвардія» Мейтуса), Татьяна («Євгеній Онєгін» Чайковського), Мікаела («Кармен» Бізе), Оксана та Одарка («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського) та інші.
У 1966 році Тамарі Дідик було присвоєно почесне звання заслуженої артистки УРСР, а в 1975р. — народної артистки УРСР.
З 1989 року і по сьогоднішній день працює у Вищому державному музичному інституті ім. М. В. Лисенка.
20 вересня 1955 року в с. Козівка Тернопільського району народився Михайло Франків — хормейстер, режисер, культурний діяч. В 1970 році закінчив місцеву восьмирічну школу, а в 1973 році — Теребовлянське культурно-освітнє училище. Свою трудову діяльність розпочав у 1973 році на посаді завідуючого клубом с. Байківці Тернопільського району.
З 1976 по 1980 роки навчався в Рівненському інституті культури на диригентсько-хоровому відділі у заслужених діячів мистецтв України, уродженців Тернопільщини Володимира Пекаря (м. Козова) та Ореста Олійника (с. Дарахів).
З 1980 по 2004 рік працював у Тернопільському обласному методичному центрі народної творчості на посадах методиста, провідного методиста, завідуючого відділом народної творчості, заступника директора. З липня 1992 по листопад 1998 року та з лютого 2001 по червень 2004 року — директор обласного методичного центру народної творчості. З червня 2004 року Михайло Франків працює заступником начальника управління культури облдержадміністрації.
Нагороджений почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури».
Вересень-листопад 1915 р. У період Першої світової війни під селом Семиківці (колись Підгаєцького повіту), а тепер Теребовлянського району, відбулася велика битва Українських Січових Стрільців з російськими військами, яка увійшла в історію яскравою сторінкою боротьби стрілецтва проти іноземних поневолювачів.
(Іваськевич І. Семиковецька битва: [Передумови і хід битви в період І-ї Світової війни] // Свобода. — 2003. — 27, 30 верес., фотогр. — (Сторінки нашої історії)).
15 жовтня 1885 р. в Бережанах народився Олександр Надрага — юрист-правознавець.
Навчався в гімназії у Львові, потім у Львівському університеті вивчав право. Працював урядовцем австрійської державної адміністрації в Станіславі. Після війни переїхав до Львова і відкрив приватну адвокатську канцелярію. В 1920-1924 рр. викладав у Таємному Українському Університеті у Львові римське право. Після заснування Митрополитом