Польсько-українські взаємини впродовж віків були складними і драматичними. Український народ ніколи не мирився із польським гнітом. Використовуючи різні форми опору, він вів непримиренну боротьбу за волю, за відродження національної державності. Багато героїчних сторінок у цей літопис вписали українські патріоти в період між Першою та Другою світовими війнами. На зростання національної свідомості західних українців, посилення їх визвольних змагань польські окупаційні власті відповідали жорстокими репресіями, масовим терором. Та чи не найбільше закарбувалася в народній пам'яті сумнозвісна пацифікація 1930р., яка була цілою системою жорстоких каральних заходів, що їх здійснив польський уряд.
Спеціально організовані великі загони поліції, солдатів та осадників нападали на непокірні села, повіти. За період з 1 липня по 30 листопада 1930 року «втихомиренням» було охоплено 121 село Тернопільського воєводства. Надзвичайно жорстоко пацифікацію проводили в Збаразькому, Бережанському, Тернопільському, Підгаєцькому, Зборівському повітах. Всюди польські опричники залишали після себе сльози, кров, руїни.
Грубе неприховане насильство, нехтування елементарними людськими та національними правами і свободами українського населення — ось таким було справжнє обличчя польських пацифікаторів.
Свою лють та ненависть вони спрямовували в першу чергу проти української інтелігенції. Особливо жорстоко знищувалися пам'ятки української історії та культури.
Однією із жорстоких антиукраїнських акцій під час пацифікації стала ліквідація 26 вересня 1930р. Тернопільської державної гімназії з українською мовою навчання.
Пацифікація спричинила багато лиха українському населенню Тернопільщини. Наслідки пацифікації були протилежними тим, на які розраховував польський уряд.
Криваві погроми не «привели до покори», а навпаки, ще більше посилили ненависть українського населення до гнобителів.
література
Кованько С. 72 роки тому: [Акт пацифікації на Терноп. в 1930 р.] // Вільне життя. — 2002. — 12 листоп. — (Пам’ять).
Корчак-Городиський О. Останній політичний процес Польщі у Галичині, або що було у Бережанах 55 років тому // Тернопіль вечірній. — 1994. — 14 верес. — (Історія).
Крамар Ю. Політика «зміцнення польської присутності» на Волині в 2-й пол. 1930-х рр. // Історія в школі. — 2002. — № 5-6. — С. 23-28.
Матейко Р. Пацифікація на Тернопільщині // Тернопіль. — 1996. — № 2. — С. 57-58.
Підгірський О. Пацифікація: умиротворення чи покарання? // Вісник історії краю. — 1996. — № 7. — (Піднята завіса над минулим).
Політичні і національно-суспільні умовини життя в Галичині під польською владою // Семчишин М. Тисяча років української культури: Історичний огляд культурного процесу. — К., 1993. — С. 482-485.
Скочиляс І. Криваві події в Циганах у 1931 р. // Літопис Борщівщини. — Борщів, 1995. — Вип. 7. — С. 15-21. — Бібліогр.: С. 21.
Ханас В. Пацифікація: крок у безвихідь // Тернове поле. — 1995. — 21 жовт. — (Нам цього не забути).
Ходак В. Саботажна акція організації українських націоналістів на Західній Україні 1930 року // Галичина. — 2001. — № 5-6. — С. 321.
Шумський І. Політика польського окупаційного режиму і соціально-економічне становище молоді на західних землях України у міжвоєнну добу: [Терноп. обл.] // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. — Тернопіль, 1997. — Вип. ІV. — С. 247-261. — (Серія: Історія).
***
Пацифікація — польська офіційна назва репресій до укр. населення в Галичині // Енциклопедія українознавства: Словникова частина / За ред. В. Кубійовича. — Львів, 1996. — Т. 5. — С. 1964-1965.
Пацифікація. 30-і роки // Енциклопедія українознавства: Заг. частина. — К., 1995. — Т. 2. — С. 561-564.