2 січня 1924 р. в с. Вербові на Бережанщині народився Ярослав Бабуняк - заслужений діяч мистецтв України, диригент українського хору “Гомін” у Великобританії, лауреат премії ім. Івана Огієнка.
У минулому - учень Бережанської гімназії, ще в дитинстві учився пісень від матері і батька. На розвиток його музичної освіти мали вплив проф. Лаврівський і Мороз. Кобзар Білецький навчав його гри на бандурі.
Як вояк Української дивізії Бабуняк після війни опинився у полоні в Італії, а згодом - в Англії. Там він брав лекції у Манчестерській консерваторії.
У 1949 р. Я.Бабуняк у Манчестері організовує чоловічий хор “Гомін”, який уже у 1955 році на міжнародному музичному фестивалі у Валії здобуває друге місце.
Свято зустрічі з українською піснею “Гомін” дарував людям Канади, Америки, Європи. У червні 1995 року хор “Гомін” на виступі у Києві зворушив тисячну аудиторію красою свого співу.
Маестро Бабуняк привів хор до світової слави. Він і хор “Гомін” заслуговують на найвищі визнання незалежної України.
У 2002 році диригенту, співаку і бандуристу Я.Бабуняку було присуджено премію імені Івана Огієнка (відомого також під ім’ям митрополита Іларіона).

7 січня 1889 р. у Підгайцях народився український письменник, театральний критик Михайло Рудницький. Закінчив Бережанську гімназію, Львівський університет, у якому здобув учений ступінь доктора філології. Навчався також у Парижі та Лондоні. З 1937 р. - професор української літератури Львівського університету.
Автор літературознавчих праць: “Між ідеєю і формою”, “Від Мирного до Хвильового”, “Творчі будні Івана Франка”, “Письменники зблизька”, “В наймах у Мельпомени”, та ін. Займався і питаннями лінгвістики.
Помер 1 лютого 1975 р. у Львові, де і похований.

27 січня 1894 р. в с. Пилява Бучацького району народився Микола Шлемкевич - філософ, публіцист, громадський діяч. Навчався в Бучацькій народній школі, Бучацькій, Львівській гімназіях та у Віденському університеті. З 1926 р. доктор філософії.
У 1928-1929 рр. доповнює свою філософську освіту в Парижі, в університеті Сорбони.
У 1934 р. НТШ у Львові видає працю М.Шлемкевича “Філософія “. Після Другої світової війни живе у Німеччині, працює в українській гімназії. У 1949 р. переселяється у США. Тут продовжує свою науково-публіцистичну діяльність. Виходять його книги: “Українська синтеза чи українська громадянська війна?”, “Загублена українська людина”, “Галичанство”.
Помер у 1966 р.

28 січня 1914 р. в с. Велика Плавуча Козівського району народився Богдан Мельник - перекладач світової слави. Закінчив Тернопільську українська гімназію.
Працював на культурно-освітній ниві у селі Вовче Львівської області.
Після Другої світової війни живе у Канаді, займається перекладацькою роботою.
Переклав поеми І.Франка “Мойсей”, “Панські жарти”, багато віршів, казку “Лис Микита”, також “Слово о полку Ігоревім” - на англійську мову.

28 січня 1884 р. в Тернополі народився Яків Парнас - видатний біохімік, академік.
Закінчив Львівську гімназію, навчався у Вищій технічній школі в Берліні.
У 1907 р. - одержує науковий ступінь доктора філософії. Працює у Страсбурзькому університеті.
У 1914 р. - в Кембріджі, з 1916-1918 рр. - професор Варшавського університету, з 1920-1941 рр. - директор Інституту медичної хімії у Львівському університеті.
Основні наукові праці, яким присвятив життя вчений, торкалися м’язового скорочення. Опублікував дослідження про утворення глікогену в печінці із гліцеринового альдегіду та праці про механізми синтезу і розпаду цукрів в організмі тварин.
Я.Парнас є автором підручника “Фізіологічна хімія” (1922).
Помер Я.Парнас 29 січня 1949 р. в Лук’янівській тюрмі. Реабілітований посмертно.

28 лютого 1889 р. в с. Барсуки Лановецького району народився Павло Шандрук - український військовий діяч. Закінчив Ніжинський педагогічний інститут і Олексіївську військову школу в Москві. Офіцер царської армії, генерал-поручик армії УНР. З 1920 року - в Польщі.
Брав участь у війні з фашистами. В’язень концтабору. У 1945 р. обраний головою Українського Національного Комітету. Брав активну участь у діяльності “Комісії для дослідження польсько-українських проблем”.
Помер 15 лютого 1979 р. в м. Трентон, США.

7 березня 1874 р. у Калуші народився Іван Рубчак. Закінчив гімназію, працював актором драми у Львівському українському мандрівному театрі.
Вперше виступив на Тернопільській сцені у 1894 році, зокрема у трупі “Тернопільські театральні вечори”.
Незабутніми в історії культури Тернопільщини залишились його виступи в оперних партіях Карася (“Запорожець за Дунаєм” Гулака-Артемовського), Мефістофеля (“Фауст” Гуно), Степана (“Утоплена” Лисенка) та інші.
У складі українських театральних труп був на гастролях у нашому краї в 20-30-х рр.
Помер І.Рубчак 11 травня 1952 року у Львові, тут і похований.

27 березня 1924 р. в м. Почаєві народилася Іраїда (Ірен) Герус-Тарнавецька - мовознавець, ономаст. З 1960 р. - викладач, потім доцент і професор словістичного відділу Манітобського університету (Канада). В її активі чимало наукових праць і публікацій.

1 квітня 1894 р. в Купчинцях Козівського району народився Ілля Блажкевич - український вчений-юрист.
Закінчив Купчинецьку початкову школу, навчався у Тернопільській гімназії.
Під час Першої світової війни перебував у австрійській армії, а в 1918-1919 рр. - воював у лавах УГА.
Закінчивши юридичний факультет Львівського університету, захистив докторську дисертацію. Працював адвокатом у Золочеві, Чорткові, брав активну участь у місцевій “Просвіті” та кооперативному русі.
У 1946 р. виїхав до Польщі, де працював юристом у Кракові.
Помер у 1978 році у Кракові.

7 квітня 1869 р. в с. Городниця на Гусятинщині народився Осип Шпитко - письменник, актор, композитор.
Навчався у Тернопільській учительській семінарії. Працював актором в українських і польських театрах Галичини, диригував хорами. Писав музику до власних польських та українських текстів.
Видав сатирично-гумористичні книжки “Пекельні листи Антихриста до Люцифера”, “Новомодний співаник”, “Хруніяда”.
Емігрувавши до Бразилії, став писати португальською мовою, видав там збірку оповідань “У могилі життя” (1930).
Дата смерті О.Шпитка невідома.

8 квітня 1874 р. в с. Горішня Вигнанка Чортківського району народився Михайло Коссак - композитор і диригент.
Навчався у Бучацькій гімназії, закінчив Львівську консерваторію.
З 1893-1896 р. працював у польській оперетковій трупі Ю.Мишковського. У 1896-1914 рр. - диригент українського театру товариства “Руська бесіда”. З іменами диригента М.Коссака і режисера Й.Стадника пов’язана нова сторінка в історії українського музичного театру дожовтневого часу. Зокрема, в 1904-1912 рр. у театрі “Руської бесіди” вони беруть напрям на оперу та класичну оперету.
Вперше на українській сцені поставили “Продану наречену” Б.Сметани, “Гальку” С.Монюшка, “Роксолану” Д.Січинського, “Євгенія Онєгіна” П.Чайковського та багато інших.
Учнями М.Коссака були - К.Рубчакова, І.Рубчак, С.Стадникова та ін.
Помер 15 червня 1948 року.

15 квітня 1944 р. в с. Надрічне Бережанського району народився Василь Савчук - поет, публіцист, член Національної Спілки журналістів України.
Закінчив Львівський університет. З 1972 р. працював у районній газеті “Нове життя”, у 90-х роках - власкором обласної газети “Відродження”, а з вересня 1991 р. по жовтень 1994 р. - редактором районної газети “Бережанське віче”.
Автор художньо-документальної повісті “Вишивала дівчина долю” (1981), поетичної драми “Кривавий тан” (1991), поетичної збірки “Отча вишня” (1993), сатиричної поеми “Триєсирний Геньо з Трої” (1994), віршів для дітей “Наука онукам” (1996), історичної кіноповісті “В ім’я твоє” (1999), “Літопису Бережанської землі” та “Надрічне - історія села” (1994), автор-упорядник (у співавторстві) прозових збірників “Віночок тернових доль” (1993, 1994) та “Діалог небайдужих” (1993), редактор збірки гумору і сатири М.Кіналя “Віночок сміхунків-трафунків” (1995), книг Ю.Борця “Шляхами лицарів ідеї і чину” (1996) та “За Україну, за її волю” (1998), співголова видавничого комітету “Бережанська земля”.
Працює в редакції районної газети “Бережанське віче”.

22 квітня 1784 р. в с. Осташівці Зборівського району народився Мартин Барвінський - український педагог, теолог, церковний діяч, професор і ректор Львівського університету. Закінчив Василіянську гімназію у Збаражі (1797-1802). Навчався на філософському факультеті Львівського університету, теологічному факультеті Віденського університету. Доктор теології (1810). В 1810-1814 рр. - професор біблійної науки і грецької мови у Львівському ліцеї. В 1819-1820 рр., 1823-1824 рр. - декан теологічного факультету Львівського університету, до 1838 р. - його ректор. Багаторічний член Львівської греко-католицької капітули, з 1864 р. - папський прелат. Автор ряду богословських праць.

5 травня 1944 р. в с. Нападівка Лановецького району народився Костянтин Кондратюк.
У 1963 р. закінчив Лановецьку середню школу, у 1964-1968 рр. - навчався на історичному факультеті, у 1970-1974 рр. - в аспірантурі на кафедрі історії Львівського університету ім. Івана Франка. У 1975 р. захистив кандидатську та докторську дисертації про діяльність профспілок України. Трудову діяльність розпочав у 1968 р. вчителем історії середньої школи №9 м. Тернополя. З січня 1974 р. - професор історичного факультету Львівського університету. З червня 1995 р. по цей час - завідувач кафедри новітньої історії України. У 1978 р. упродовж семестру читав лекційний курс “Історії” у Велико-Тирновському університеті ім. Кирила і Мефодія (Болгарія). У 1985 р. стажувався у Московському університеті. У 1988-1990 рр. - член Вченої ради університету. З 1995 р. по даний час - член Вченої ради історичного факультету. Член спеціалізованих рад з захисту докторських і кандидатських дисертацій при Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Львівському університеті, університеті "Львівська політехніка". Член редколегії "Вісника Львівського університету. Серія “Історична", "Вісника" Львівського інституту внутрішніх справ”.
Сфера наукових зацікавлень: діяльність профспілок України в повоєнний час, український національний рух ХІХ - початку XX ст., українська історіографія XIX - початку XX ст. Науковий доробок складає понад 80 статей, брошур, навчальних посібників, рецензій.

21 травня 1889 р. в с. Могильниці Теребовлянського району народився Мирон Зарицький - математик.
Навчався у Бережанській гімназії. У 1907 році вступив до Віденського університету, потім переводиться до Львівського. Студіює математичні та фізичні дисципліни, займається філософією, самотужки вивчає французьку мову.
У 1922-1924 рр. працював учителем Тернопільської української гімназії. З 1925 р. проживає у Львові, працює в українській гімназії, займається науковою роботою.
1927 року М.Зарицького обирають дійсним членом Наукового Товариства ім. Т.Шевченка.
У 1930 р. Львівський державний університет присудив йому вчений ступінь доктора філософії. Надрукував близько 20 наукових праць.
Помер 19 серпня 1961 р. у Львові.

8 червня 1939 р. в Тернополі народився Володимир Сушкевич - журналіст, письменник.
Після закінчення середньої школи (1956) працював будівельником-бетонником. Заочно навчався у Дніпропетровському державному університеті (філологічний факультет), одночасно вчителював у селах Зборівського та Бережанського районів.
Працював у Криворізькій міській газеті “Червоний гірник”, Тернопільській обласній газеті “Вільне життя”.
Був оглядачем обласної газети “Свобода”.
У 1999 р. повернувся у “Вільне життя”.
Головна тема його творчості - давній та сучасний Тернопіль, його люди.
Заслужений журналіст України (1998), Лауреат премії Національної Спілки журналістів України “Золоте перо” (1999 р.).

13 червня 1909 р. у Скала-Подільській Борщівського району народився Мирослав Старицький - оперний та камерний співак.
Закінчив Станіславську гімназію, навчався вокалу у Вищому музичному інституті ім. М.Лисенка у Львові. Дебютував у партії молодого Фауста на інститутській сцені.
У 1933-1934 рр. був солістом пересувного Українського театру ім. І.Тобілевича. З 1935 р. працював у трупі Й.Стадника, співав у виставах “Запорожець за Дунаєм” (Андрія), у “Наталці Полтавці” (Петра), головні партії в оперетах “Весела вдова”, “Циганський барон”, “Корневільські дзвони”. У 1942 р. склав екзамен на оперного співака у Віденській музичній академії. Він співав у 30-ти оперних театрах 15-ти країн Європи, Америки і Африки.
Помер 17 лютого 1969 р. в Парижі.

25 червня 1919 р. в Збаражі народився Володимир Жила - науковець, політичний діяч.
Закінчив у 1938 р. гімназію, продовжував навчання на юридичному факультеті Львівського університету. У роки Другої світової війни бере участь в українському повстанському русі.
З 1948 р. - в Бразилії, а потім у Канаді, де закінчив навчання, отримав звання магістра слов’янознавства у Манітобському університеті. З 1967 р. - професор славістики.
У його доробку наукові праці і доповіді з історико-літературної тематики: “Українська антропонімія в Харківському реєстрі 1660 р.”, “Іван Франко - перекладач і інтерпретатор Гете”, “Ідейні основи Шевченкової Гамалії”, “Гетьман Іван Мазепа під турецькою опікою: Історія та оцінка”, “Франц Кафка - письменник двадцятого сторіччя”, “З історії українознавства і славістики в Канаді”.
Окрім літературознавчої діяльності В.Жила бере участь у громадській праці серед української спільноти в США.

27 червня 1924 р. у с. Денисові Козівського району народився Богдан Макогін - український художник.
Семирічну освіту здобув у Купчинцях. Навчався у Львівському інституті пластичних мистецтв.
Його основні живописні роботи припадають на 1939-1943 роки. Проявив себе як талановитий портретист: Створив портрети князя Володимира Великого, Богдана Хмельницького, Михайла Грушевського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, своєї матері.
Визнання Б.Макогін здобув своєю великою картиною “В’їзд гетьмана Б.Хмельницького в Київ”.
Художник - автор картин “Стара гуцульська церква”, “Собор Св. Юра в Львові”, “Денисівська церква”.
Малював пейзажі, натюрморти, етюди, тощо.
Картини Б.Макогона загинули в Другу світову війну, а сам художник помер у листопаді 1944 р. в Німеччині у м. Наттель.

7 липня 1784 р. в м. Інсбрук, Австрія народився Вілібальд Готліб Бессер - польський вчений-ботанік. Гімназію закінчив у Львові. Вчився у Львівському та Краківському університетах. Доктор медицини (1807), у червні 1809 р. на запрошення Т.Чацького переїхав до Кременця, де викладав ботаніку у Вищій Волинській гімназії (з 1819 р. - Кременецький ліцей). Тут заклав унікальний ботанічний сад. Так, за період роботи в Кременці до 1830 р. він видав одинадцять каталогів рослин ботанічного саду, які тепер є бібліографічною рідкістю. У ньому представлено рослини, які були завезені з Франції, Швейцарії, Німеччини, Бельгії, Америки та інших країн світу і успішно акліматизувались у Кременці. У 1834 р. у зв’язку з ліквідацією Кременецького ліцею В.Г.Бессер перевозить Кременецький ботанічний сад до Києва. В 1834-38 рр. - професор ботаніки в Київському університеті. Член Краківської АН (1833), Російської Академії у С.-Петербурзі (1835). Досліджував флору Галичини, Волині і Поділля. Зібрав унікальний гербарій, який нараховує 12 тисяч рослин, нині зберігається в центральному науково-природничому музеї АН України. Основні праці: “Флора Австрійської Галичини”, “Погляд на фізичну географію Волині та Поділля” та ін. Друкувався в “Пам’ятних записках природничого товариства” у Москві. Опублікував 43 наукових праці з ботаніки, одинадцять каталогів рослин. У 1841 р. повернувся до Кременця, де і помер 11 жовтня 1842 р.

15 серпня 1879 р. в с. Войсковичі на Львівщині народився Павло Штокалко - український письменник і публіцист. Після закінчення Львівської гімназії здобув вищу освіту на теологічному факультеті Львівського університету.
З 1918 р. по 1944 рік працював священиком у с. Кальне на Козівщині.
П.Штокалко - автор поетичних збірок на релігійну тематику” :”Голгофа”, “Квіти Марії”, “Із днів Месії”. У його доробку є досить цікаві байки “Шпак і горобець”, “Бузько і жаби”; історичні оповідання для дітвори: “В татарській неволі”, “Смерть Мстислава Удатного”; драматичні твори: “У вечір Святого Николая”, “Вифлеємський вертеп”. На його поезії писали музику композитори Б.Кудрик, І.Пав’юк, В.Подуфалий.
Помер 30 вересня 1945 р. в с. Козівка Козівського району.

27 серпня 1944 р. в Золотій Слободі на Козівщині народилася Ярослава Гайдукевич - краєзнавець і публіцист.
По закінченні Козівської СШ №2 навчалася у Львівському державному університеті на філологічному факультеті.
Працювала вчителем української мови та літератури на Бережанщині.
З 1974 р. працює у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї на посадах наукового працівника, завідувача відділу, заступника директора з наукової роботи.
З 1983 року - вчений секретар музею.
Я.Гайдукевич є співавтором путівників “Тернопільський краєзнавчий музей”, “Музеї Тернопільщини”; упорядником наукових збірників, які видаються музеєм: “Тези доповідей та повідомлень 1-ої Тернопільської обласної наукової історико-краєзнавчої конференції, “Наукові записки”, автор книжки “Золота Слобода” та багатьох краєзнавчих статей і повідомлень.
Друкувала цікаві дослідницькі статті про В.Гжицького, Й.Гірняка, Н.Гірняка, Л.Гарматія, Й.Сліпого, О. Сліпу, А.Крушельницького та інших.

18 вересня 1994 р. відкрито пам’ятник УСС на горі Лисоня, що на Бережанщині.
Криваві події на Лисоні у серпні-вересні 1916 року наочно підтвердили: силу українського духу нікому не здолати. У серпневих та вересневих боях за Лисоню легіон УСС втритив понад 1000 убитих, поранених та полонених і на початок жовтня 1916 року налічував всього тільки дев’ять старшин і 450 стрільців.
Однак ці патріоти не розчинилися навіть після таких неймовірних втрат і, як той міфічний фенікс, відродилися для подальших змагів за Україну. Тоді, коли зникали цілі дивізії й армії, горстка українських патріотів зуміла зберегти першу національну військову формацію у ХХ столітті. Невеликий кількісно, але міцний святими ідеалами та готовністю до самопожертви задля державності легіон усусів став першорядною бойовою одиницею. Його діяльність була найкращою пропагандою ідей опори на власні сили в боротьбі за Україну.

22 вересня 1934 р. у с. Бурканів Теребовлянського району народилася Христина Дохват - художниця, іконописець.
У 1949 р. родина емігрувала до США. Перші мистецькі навики Христина здобула в монастирській школі Чину св. Василія Великого.
Працює в жанрі іконопису, стінопису. Оздобила понад 50 греко-католицьких, православних та римо-католицьких храмів.
Х.Дохват - головний художник Філадельфійської греко-католицької митрополії у США.

3 жовтня 1939 р. в Тернополі почала виходити газета “Вільне життя” (спершу виходила як орган Тимчасового управління, орган Тернопільського обласного комітету КП України і обласної Ради народних депутатів) з 1991 року - незалежна громадсько-політична газета.
Нині вона є одним з найпопулярніших українських видань, об’єктивно, з нових позицій висвітлює питання історичного минулого краю, непрості реалії сьогоднішнього дня.
Лише у “Вільному житті” можна прочитати рубрики “Калина”, “Клуб “Будьте здорові”, “Точка зору”, “Про це говорять”, “Резонанс”, “З листів дня”, “Розмаїтий четвер” та інші.

22 жовтня 1944 р. в с. Куликів Кременецького району народився Анатолій Багнюк - філософ, автор ряду книг і підручників із філософії, історії символіки, збірки байок та гуморесок. Навчався у школах: Куликівській початковій, Дунаївській середній, закінчив із золотою медаллю Кременецьку СШ №1. Вищу освіту здобув у Київському держуніверситеті ім. Т.Шевченка (філософський ф-т, 1973). Закінчив лекторське відділення факультету міжнародних відносин цього ж університету (1979).
У 1979-1989 рр. - лектор-міжнародник республіканської категорії. Брав участь у формуванні ДемПУ (співавтор її програми та статуту). Був обраний до складу Національної ради ДемПУ. Восени 1991 р. підготував політико-інформаційну листівку до Всеукраїнського референдуму за незалежність України.
Один із реорганізаторів Кременецького педучилища у педагогічний коледж та обласний комунальний педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка. Відмінник народної освіти України, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист. З 1995 р. викладає курс лекцій “філософія” за власною навчальною програмою і авторським навчальним матеріалом, що оформлено у навчальний підручник для студентів та викладачів.
Депутат Кременецької міської ради кількох скликань. Веде активну громадсько-політичну діяльність, часто виступає у пресі та на радіо з питань поточної політики, мовних проблем, культури тощо.

17 листопада 1929 р. в с. Терпилівка Підволочиського району народився Орест Матковський - вчений-геолог.
Після закінчення загальноосвітньої школи він вступив на геологічний факультет Львівського держуніверситету ім. Я.Франка і закінчив його у 1953 р. З цим вузом пов’язана вся трудова діяльність вченого. Тут він закінчив аспірантуру, пройшов шлях від асистента до професора.
У 1975 р. захистив докторську дисертацію, а в 1977 р. став професором. З 1974 р. завідує кафедрою мінералогії, а з 1980 року - обраний деканом геологічного факультету.
Опублікував більше 240 наукових праць, із них 11 монографій. Його роботи широко відомі не тільки в нашій країні, а й за кордоном.
О.Матковський - співавтор довідника “Минералы Украины”.
Веде велику наукову і громадську роботу. Багато років О.Матковський був відповідальним секретарем, а з 1980 р. - відповідальним редактором міжвідомчого республіканського видання “Мінералогічний збірник”.
У 1983 році О.Матковському присвоєна Державна премія СРСР за цикл робіт з теоретичної та регіональної мінералогії.

1944-1946 рр. - 60 років з часу однієї з трагічних подій українського народу - насильницького переселення комуністичними режимами Польщі та СРСР українців з їх етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Підляшшя. Виселення супроводжувалося жорстким терором і примусом, і як наслідок - численними жертвами.
Переселенці, фактично депортовані, лише формально отримували евакуаційні листи і опис майна, де компенсація була здебільшого умовною. Не оцінювалися ліси, земля, громадські споруди. Багато переселенців не одержали жодних документів про компенсацію. Депортованим з Польщі досі не відшкодовано матеріальних і моральних збитків.

1944 р. - Тернопільська міська поліклініка №1, що на вулиці князя Острозького,6 святкуватиме 60-річчя з часу заснування. Це - найстаріший лікувальний заклад обласного центру. Тут працюють лікарі різних профілів, стаж роботи яких вимірюється двома чи трьома десятками років.
У колективі майже 300 працівників, з них 90 - лікарів, 125 - медичних сестер. Нині фахівці поліклінічного відділення ведуть прийом з 24 спеціальностей, обслуговуючи 64 тисячі населення. Щороку колектив поповнюється випускниками Тернопільської державної медичної академії ім. І.Горбачевського як лікувального, так і сестринського факультетів.

1884 р. - О.Барвінський заснував у Тернополі “Руську Бесіду”, також “Міщанську Читальню”, яка стала предтечею майбутнього “Міщанського Братства”.

1564 р. - Скалат - місто в Підволочиському районі, розташоване у східній частині області, на березі р. Гнила. Проходить залізнична колія Тернопіль-Гримайлів. Назва міста походить від слова “скала”, яким позначають три скелі, біля підніжжя яких лежить місто.
Перша згадка про Скалат датується 1564 роком, а з 1600 року - вважається містом. Основним заняттям населення в минулому було землеробство.
Сьогодні одним з найбільших підприємств м. Скалата є фабрика побутової хімії “Лотос”, яка випускає миючі засоби, машинне масло, крем для взуття та ін. У місті працюють комбікормовий завод, хлібокомбінат.
Тут є два будинки культури, два кінотеатри, працюють дві загальноосвітні та музичні школи, професійно-технічне училище. У місті є замок ХVІІ ст. та пам’ятники Т.Шевченку і Б.Хмельницькому. На північ від Скалата в с. Старий Скалат жив відомий український артист, режисер Лесь Курбас. Тут створено його меморіальний музей.

1564 р. - Хоростків - місто районного підпорядкування, розташоване на південний схід від Тернополя, на річці Тайні. Є залізнична станція.
Уперше згадується в 1564 році. Сьогодні це промисловий і культурний центр. Тут працюють цукровий, спиртовий та маслоробний заводи, комбінати хлібопродуктів та побутового обслуговування. У місті є 2 загальноосвітні та музична школи, професійно-технічне училище, будинок культури, 4 клуби, бібліотеки. У Хоросткові народився письменник і педагог Д.Макогон, а також поет Р.Качурівський.