8 ЧЕРВНЯ

55 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

АЛИЧА-МОКРІЯ СТЕПАНА ЙОСИПОВИЧА

(8.06.1946-13.10.1984) – УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА

Степан Мокрій (Алич – літературний псевдонім) – народився 8 червня 1946 року в с.Серединки Тернопільського району.

Рано залишився сиротою.

Волею нещасного випадку десятирічний хлопчина зазнає смертельної травми і на все життя залишається паралізованим.

Були довгі, виснажливі операції, що врятували життя, та не змогли поставити на ноги, було вперте прагнення вчитися, були переїзди з лікарні в лікарню, з одного будинку інвалідів в інший...

Добрі люди у Бережанському санаторії допомогли закінчити середню школу. Писав фантастичні оповідання, вірші, хотів стати письменником, жити для світу, усвідомлювати, що житимуть його думки “у безцінній скарбниці народу”.

Після Бережан сімнадцятирічного Степана переводять у Підгаєцький будинок інвалідів.

В Підгайцях з’явилися на сторінках районної газети його перші публікації.

Вірші підгаєцького періоду творчості розкривають нам таку любов поета до життя, звучать так сонцеструнно і яскраво-барвно, аж не віриться, що той чарівний світ вимальовувала його незбагненна уява, бо ж бачив лише мізерні крихти його із вікна будинку інвалідів.

У 1976 році Степана Мокрія переводять в будинок перестарілих і інвалідів в с.Петриків, що неподалік Тернополя. Тут і закінчився його життєвий шлях 13 жовтня 1984 року.

Збірка його поезій “Сяйво благословенне” вийшла у світ у 1988 році.

ЛІТЕРАТУРА

Алич-Мокрій С. Сяйво благословенне. Маловик Т. Ягода сонця: Поезії /Передм.: Б.Демків. Вірність рідному слову. – К.: Рад. письменник, 1988. – 142с., портр.

***

Алич-Мокрій С. Журавлі з Тернового поля: Батькові моєму присвячую: [Вірш] //Тернопіль. – 1994. - №5-6. – С.90.

Алич С. Зорепад: [Вірш] //Вільне життя. – 1981. – 27 груд.

Алич-Мокрій С. Зрілість; Рояль; Межа; Молитва Івана Вишенського: [Вірші] //Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод.№2. – 1991. –– С.83.

Алич С. Питало дитинство: [Вірш] //Вільне життя. – 1980. – 28 верес.

Алич С. Рідна земле даль мою вітаю!; “Я щиро вдячний тобі, сонце”; Журавлі: [Поезії] //Вітрила. – 1975. – С.6-7.

Алич С. Розмова з зорями: [Вірш] //Ровесник. – 1981. – 20 черв.

Алич С. У шерензі вічності; Пам’ятник; Синьокруги: [Вірші] //Пісня і праця. – Львів, 1978. – С.7-8.

Мокрій-Алич С. Щастя: [Вірш] //Україна. – 1993. - №33. – С.11.

***

Гевко Я. “На світ крізь райдугу дивлюсь...” //Тернопілля”96: Регіон. річник. – Тернопіль, 1997. – С.479-482.

Гевко Я. Слово про друга //Вільне життя. – 1996. – 7 черв. – (Незабутні імена).

Герман О. “Стежки, які лиш мужність знає...”: Про творчість С.Алича-Мокрія //Вільне життя. – 1988. – 4 жовт.

Демків Б. Вірші Степана Алича //Вільне життя. – 1977. – 27 берез.

Демків Б. Поети, народжуються раптово, як зорі, і, як зорі, раптово згасають //Тернопіль вечірній. – 1996. – 8 черв.

Дем’янова І. Продзвеню стрілою голубою... //Подільське слово. – 1996. – 8 черв.