Світ побачив перший (34-ий) номер літературно-мистецького і громадсько-політичного часопису Тернопільської обласної письменницької організації «Тернопіль». Репрезентацію оновленого видання влаштували в обласному архіві, куди зійшлось чимало люду: і безпосередні творці, видавці, і загалом місцеві письменники, художники, представники влади, журналісти.
Журнал щойно з друку, ще пахне фарбою, але чимало відомих і іменитих вже встигли привітати його появу. «Радий, що чутки про смерть журналу «Тернопіль» хтось перебільшив. За звичаєм: тепер буде жити вічно! Дай йому, Боже! Я — з Вами, братове. В. Яворівський, голова НСПУ».
«Є в України два Тернополі. Вони збудовані з міцних матеріалів. Один — з каменю, другий зі слова...» — так звернувся до читачів зі сторінок видання Петро Перебийніс, головний редактор «Літературної України», лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка.
Серед перших на урочистому представленні слою мав Богдан Хаварівський, директор облархіву. Він нагадав про ту місію, яку мав «Тернопіль» на початку 90-их років минулого століття, коли його стотисячні наклади йшли на Східну Україну і по-своєму слугували розвою національної ідеї. «Є щось символічне у тому, що напередодні Великодня з'являється оновлений «Тернопіль». Цей журнал мені дуже дорогий, як і людям, котрі стояли біля його колиски: це і Богдан Мельничук, і Михайло Ониськів, і Борис Хижняк, і художник Михайло Цибулько, слід також згадати незабутніх Петра Медведика, Ігоря Герету, Бориса Демківа — вони були членами редколегії».
Про сам журнал, його оновлене обличчя і мистецьку суть розповів Богдан Мельничук — поет, журналіст, драматург, головний редактор «Тернополя». Він теж згадав добрим словом тих, без кого журнал би не з'явився, зокрема, члена редакційної ради Наталю Кузь, Сергія Тарашевського — він став спонсором, і Івана Білаха, директора видавництва «Астон».
«Роздумуючи над концепцією відновлюваного часопису, багато сперечалися, — розповів Богдан Мельничук. — Були різні думки щодо того, яким він має бути. Але врешті знайшли золоту середину — вирішили враховувати насамперед такі два постулати: журнал адресований педагогам, студентам, учням і називається «Тернопіль». Тобто при укладанні орієнтувалися на аудиторію і надавали пріоритет тернопільським авторам і людям, життя і діяльність яких пов'язані з нашим краєм. Вважаю, нам вдалося представити різнопланових, різновікових, різностильових авторів...»
Серед розмаїття рубрик — «Велика проза: першодрук». «Золота сурма: поезія», «Мала проза», «Переклади», «Українські родоводи», «Скарби архіву», «Художник номера», «Шевченкіана», «Нетрадиційне», «Поезія молодих», «Герої національно-визватьних змагань», «Літературознавство», «Літературна критика», «Тернопілля у дзеркалі часу: події, факти, імена». Читачу пропонуються нові твори Володимира Дячуна, Ганни Костів-Гуски, Романа Лубківського, Левка Різника, Лесі Романчук, Петра Сороки. Для ілюстрацій використані художні роботи Богдана Ткачика, Петра Шпорчука і Євгена Удіна.
Наклад першого номера — 500 примірників. Із них 200, як було повідомлено, передадуть у систему управління культури і ще 200 — для освітян, в бібліотеки. Богдан Бастюк, голова обласної організації НСПУ, вітаючи відродження «Тернополя», водночас побажав його творцям бути нещадними до писак-самозванців і обминати профанацію. А письменник і науковець Петро Сорока додав, що найскладніше випробування для оновленого «Тернополя» ще попереду: видати журнал не так складно, як втримати його. «Не забракне ні талантів, ні видавництв, але треба дбати і про фінанси. Буде «Тернопіль», «Пектораль», «Курінь» — буде здорова конкуренція, вони допоможуть одне одному тримати рівень». З проханням посприяти у збільшенні тиражу зверталися до представників влади, присутніх на репрезентації. А поки що творці «Тернополя», аби якнайбільше тернополян змогло почитати часопис, готові надати матеріали для розміщення їх в Інтернеті на сайті обласної наукової бібліотеки.
На завершення урочин всі вітали Ярослава Омеляна з присвоєнням йому почесного звання «Заслужений художник України», До слова, того ж дня, що й пан Омелян, нагороду — орден Ярослава Мудрого 5 ступеня отримав знаний сатирик і гуморист, наш земляк Євген Дудар. І про все це теж можна прочитати у журналі «Тернопіль».