Тернопільську обласну універсальну наукову бібліотеку (ОУНБ) з ОУН (Організацією українських націоналістів) об’єднують дві речі. Перша — читачі асоціюють цей дім книги лише з абонементом і читальними залами, а ще — з ксероксом та інтернетом. Решта відділів для загальної маси відвідувачів — справжнісінька tabula rasa (чиста дошка тобто). Друга спільна річ — працівники бібліотеки можуть сміливо віднести себе до вояків і воячок легендарної ОУН ще й тому, що працюють в екстремальних умовах і за мізерну плату. Що вдієш, така в нас культура — на голому ентузіазмі і громадських засадах. Тим не менше, поки що ніхто з працівників залишати роботу не хоче. Більше того, кажуть, що таку роботу можна тільки любити.
З «підпільним» життям ОУНБ мене взялася ознайомити завідувач відділу інформації Олена Проців. «Операція «Ы» розпочалася, як не дивно, в понеділок, у вихідний начебто день. Та робота кипіла.
«Міні-МЗС»
В ОУНБ є два відділи, котрі мають багато спільного з Міністерством закордонних справ. На ОУНівському лексиконі їх можна назвати «штабами зв'язку». Перший з них — це згаданий уже відділ інформації, другий — науково-методичний, під керівництвом Світлани Єрошенкової.
Відділ інформації — наймолодший: створений він у 2004 році і нині виконує, попри свій маленький вік, серйозні завдання — його працівники готують інформаційні довідки різного змісту, дайджести, бібліографічні покажчики. Тут також збирають інформацію про всі культурні події краю і безкоштовно розповсюджують її серед міських, обласних державних установ, громадських організацій, ЗМІ. Таке собі міні-інформаційне агентство. Щомісяця видають довідник про події суспільного, культурно-мистецького життя Тернопілля, а цього року вдруге повинен з'явитися бібліографічний покажчик «Культура Тернопільщини: 2007». Крім того, відділ підтримує в «павутині» інформаційний регіональний портал «Тернопільщина», де вміщено інформацію з усіх напрямків життя нашої області.
Для того, аби скласти подібні покажчики, працівники відділу (а їх лише троє) опрацьовують близько 400 назв журналів і 200 — газет. За словами Галини Моліцької, головного бібліографа відділу, найважчим робочим днем є понеділок, адже потрібно опрацювати нові надходження, аби вже у вівторок читачі мали все «свіженьке».
Відвідувачі бібліотеки бачать роботу відділу у вигляді інформаційного порталу («дитя» його «наповнювача» Костянтина Варенюка), віртуальних тематичних бібліографічних покажчиків для користувачів Інтернету. «Штаб» вносить свою лепту в оновлення загальної картотеки.
Ще один «штаб зв'язку» — науково-методичний відділ — співпрацює з усіма бібліотеками Тернопілля. Нині їх нараховується 910, тому роботи для працівників відділу (їх четверо) вистачає. «Наша робота здебільшого «паперова», — жартівливо зазначає заввідділом Світлана Єрошенкова. — Приймаємо та опрацьовуємо звіти від усіх операторів. Є в нас «Школа методиста», яку проводимо шорічно в районах».
На «своїй» території відділ займається видавничою роботою. Щоквартально виходить «Професійне досьє бібліотекаря» (консультації, обмін досвідом у роботі бібліотек), буклети тощо.
І в кожного — своя робота
Якщо театр починається з гардеробу, то бібліотека — з відділу комплектування фонду. Саме він займається формуванням книжкового багатства, замовленням книг, передплатою періодики. І з'являються вони в потрібному місці і в потрібний час завдяки цьому відділу. «Оскільки книжковий ринок розвивається хаотично, — розповідає завідувач відділу Галина Польова, — ми намагаємося виважено підходити до придбання видань. Комплектуємо безкоштовною літературою і за бюджетні кошти. На жаль, з кожним роком ми можемо придбати все менше і менше книг». Причина — зростання вартості друкованої продукції. До того ж наукова література, за якою «полюють» усі бібліотеки, є дорожчою від художньої.
Навіть якщо книжка є, то рідко який читач зможе самостійно зорієнтуватися в її місцезнаходженні. Отже, наступні відділи — обробки літератури та організації каталогів і інформаційно-бібліографічний відділ.
— Бібліотека — це, насамперед, каталоги, — зазначає заввідділом обробки літератури Неля Боднарець. — Цим вона відрізняється від магазину. Для того, аби читач міг отримати інформацію, її потрібно опрацювати, класифікувати за галузями. Тоді проводиться опис книги, через принтер виводимо каталожні картки і вкладаємо їх у каталоги.
Інформаційно-бібліографічний відділ працює з періодичними виданнями і функціонує за схемою роботи відділу обробки літератури. «Ми переглядаємо отримані періодичні видання, — пояснила провідний бібліограф відділу Любов Кульчицька, — і якщо знаходимо в них щось цікаве для читача, то виписуємо».
Працівниці цього відділу відомі відвідувачам бібліотеки. «Перша людина, з якою зустрічається користувач, — це бібліограф, — додає мій «екскурсовод» Олена Проців. — Саме бібліографи вивчають потреби читачів і вносять пропозиції щодо доукомплектування фонду». Відділ краєзнавчої літератури і бібліографії цікавий тим, що працює над зведеним краєзнавчим каталогом. Це вся періодична література, котра певним чином стосується Тернопільщини: або тут виходить, або про неї пише. Крім того, працівники відділу, попри обслуговування читачів, укладають бібліографічні покажчики («Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на рік», «Література про Тернопільську область» та ін.). Нині вони працюють над новим покажчиком, присвяченим 70-річчю від дня народження І. Герети, а також укладають «Тернопільщину музичну».
Сюди б нашу владу хоч на день
Якби після екскурсії запитали, куди послати наших можновладців — як місцевих, так і всеукраїнських, я відповіла б: у відділ зберігання основного фонду «затонки». Причому не на екскурсію, а «піднощиками» замовлень. Після одного такого робочого дня вони знайшли б не 21 мільйон гривень (стільки потрібно для завершення будівництва нового «житла» бібліотеки), а 121 мільйон. Стелажі з 11 полиць, вщерть заповнені книжками, стоять, ледь нахилившись (!), один біля одного на відстані менше метра. Для того, аби взяти книгу з верхньої полиці, бібліотекар без драбини (вона туди просто не входить) якимось дивом примудряється дістатися до потрібного примірника.
Нині фонд налічує понад 600 тисяч книг. За словами Олени Проців, це — душа бібліотеки. «В цьому відділі, — розповідає його завідувач Валентина Скрипець, — повинен бути один примірник кожної книжки, яка є в бібліотеці. Через наш відділ обслуговуються читачі кожного відділу. Якщо є замовлення в читальному залі, а потрібної книги там немає, він віддає вимогу нам». Тепер зрозуміло, чому бібліотекарі просять читачів підійти за замовленням через 15 хвилин.
У відділі теж є свій підсобний каталог, який вказує загальну кількість і шифр кожної книги й допомагає здійснювати контроль за рухом фонду і знати, в якому відділі є та чи інша книжка.
Попри всі негаразди і «страшилки» бібліотека функціонує: обслуговує читачів, підтримує інші бібліотеки Тернопільщини і чекає, щоби із «землянки» перейти в будинок, який для неї споруджують уже 22 роки. Після двох проігнорованих рішень обласної ради про завершення будівництва третє (якщо вірити магії чисел) повинно бути ефективним. Дочекаємося?