Спроби укласти повний бібліографічний покажчик праць видатного діяча українського відродження Івана Огієнка (митрополита Іларіона) робилися в Україні та за кордоном неодноразово.
Свого часу прагнув це робити сам Огієнко, залишивши своїм послідовникам кілька начерків бібліографічних оглядів своїх праць. Скажімо, підготовлений ним у Кам'янці-Подільському «Список друкованих праць ректора університету Ів. Огієнка» опубліковано у спецвипуску кам'янецької газети «Свято Поділля» (1918, 22 жовтня).
За перші двадцять років діяльності (1905-1925) список наукових праць ученого зробив В. Заїкін, помістивши його в окремих номерах щомісячного журналу «Духовна Бесіда» (Варшава, 1925). У 1932 році у Варшаві двома зшитками (польською мовою) виходить бібліографія праць професорів Богословського факультету Варшавського університету. Чільне місце посів тут науковий доробок професора І. Огієнка, поданий у хронологічному порядку з 1905 до 1932 року. Друкувалося й окреме видання цього покажчика. Пізніше цей список значно розширив, доповнив і опублікував професор Варшавського університету І. Коровицький (441 назва наукових праць). А в 50-х роках таку копітку працю провів професор Колегії Св. Андрія у Вінніпезі Ю. Мулик-Луцик, віднайшовши окрім 900 надрукованих ще 59 недрукованих Огієнкових праць. Та через брак коштів видати цю бібліографію окремою книжкою йому не вдалося.
Першою спробою в Україні осягнути, бодай фрагментарно, велич і вагомість зробленого І. Огієнком є укладені працівниками Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника (ЛНБ) «Матеріали до бібліографії Івана Огієнка». Та вони, на жаль, виявилися далеко не повними. Не можна, навіть з великою натяжкою, вважати вичерпною спробу хмельницького дослідника В, Мацька самотужки осягнути цю глибу. Видана ним «Повна бібліографія праць І. Огієнка», незважаючи на претензійну назву, насправді виявилася лише черговою і не зовсім вдалою спробою. Головний недолік цього покажчика — неохоплення головного масиву не лише канадських, а й, скажімо, київських видань творів науковця, не кажучи вже про периферійні.
У цьому контексті варто згадати і про унікальну бібліографічну знахідку, яку відкрив нещодавно автор цієї рецензії в особистому фонді І. Калиновича (зберігається в рукописному фонді ЛНБ). Це рукописний варіант «Бібліографії праць Огієнка» на 67 сторінках. Переважна більшість їх заповнена рукою Огієнка, але зустрічаються окремі сторінки, написані іншим почерком. Ряд позицій (назва твору, рік і місце видання) представлені вирізками з газет, журналів, рекламних буклетів чи тогочасних бібліографічних видань, де повідомлялося про вихід тієї чи іншої праці вченого. Пронумеровані картки, хоч вони розміщені не в хронологічному порядку, своєю інформацією обіймають період з 1907 до 1924 року — якраз найменш досліджений через брак архівних даних.
Отож, перелічений вище масив напрацьованих попередниками бібліографічних матеріалів ніяк не можна обійти кожному, хто береться сьогодні за складання бібліографічного покажчика такої багатогранної й потужної в творчому і науковому плані постаті.
З огляду на вищевикладене, спробу тернополян заповнити нішу бібліографічних покажчиків, до того ж у такій привабливій рубриці, як «Родом з України», слід усіляко вітати.
Виконана справді колосальна пошукова робота із залученням потужних Інтернет-ресурсів, оскільки бібліографічні ресурси Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки є справді обмеженими. Імпонує продумана структура роботи. Скажімо, розділ 2 виправдано ділиться на підрозділи, в яких сфокусовано блоки творів за основними напрямками діяльності ученого і державного діяча. Досить об'ємним виявися матеріал про вшанування І. Огієнка — хоча він, зрозуміло, є далеко не повним.
Як вимогливий рецензент, все ж відношу себе до числа тих українських учених, хто передусім поціновує обшир і суспільно-громадську вагу зробленого, хто радіє за набуте колегами в таких непростих умовах їхньої праці, а не вишукує того, що ще належатиме всім нам віднайти й повернути. Межі досконалості ніколи не існувало й не буде. Приємно, що за цю нелегку працю взявся невеликий колектив бібліотеки з Тернополя, давши приклад і столичним колегам братися за цю складну справу — скількох ще видатних постатей загальнонаціонального обширу ми ще достойно не поцінували й не повернули українському читачеві.
Без усілякого сумніву, випущений щойно з друку завдяки ентузіастам із Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки покажчик праць І. Огієнка і про І. Огієнка посяде гідне місце в загальній національній бібліографістиці. Знаменно, що праця вийшла в рік 125-річного ювілею від дня народження вченого. Прикро лише, що цей ювілей спливає якось непомітно, а самі ювілейні заходи відбулися аж надто скромно, здебільшого не завдяки державним чиновникам, а одинакам-ентузіастам.