Зустріч з відомим тернопільським краєзнавцем, старшим науковим редактором обласної редакції «Книги пам'яті» Єфремом Гасаєм відбулася 16 квітня в обласній науковій бібліотеці. Завдяки клопіткій, наполегливій праці цього чоловіка понад 500 родин фронтовиків дізналися, де поховані їхні родичі і не лише в нашій області, а й поза її межами: в Україні, Росії, країнах Прибалтики, Польщі. А на Тернопільщину, на могили своїх рідних та близьких приїжджали з Росії, Казахстану, Закавказзя, Молдови, Литви...
Народився Єфрем Олександрович 1 квітня 1938 року в селі Токи Пщволочиського району. Дитинство, молодість Єфрема проминули у важкі роки: лихоліття війни, німецька окупація, звільнення Тернопільщини. Ще школярем він розпочав свою пошукову діяльність. Все почалося з пошуку людей, які звільнили рідне село. Пошуки так захопили Єфрема Гасая, що стали справою всього його життя.
— До пошуків спонукали листи невідомих людей, які просили знайти рідних, дізнатися про їхню долю, прочитані оголошення в газетах чи почуті по радіо прізвища уродженців Тернопільщини, сліди яких розвіяла війна, — розповідає Єфрем Гасай. Пильно стежив Єфрем Олександрович за пошуковими оголошеннями в газетах «Сільські вісті», «Вісті з України», у «Поштовій скриньці» Всесвітньої служби радіо України та інших газетах. Він записував оголошення про розшук рідних на матнітофон, робив записи для себе — і йшли листи-запити у найрізноманітніші установи в різні кінці неньки-України. Він розшукав в Україні рідних тим, хто живе в Аргентині, Бразилії, Парагваї, Канаді, Німеччині, Польщі, Угорщині, США..., а для жителів України відновив сімейні вузи в Австрії, Канаді, Німеччині, Угорщині, США...
В його оселі не раз отримали безкоштовний дах над головою і харч сотні людей, які приїжджали до Тернополя на зустріч з рідними або провідати їхні могили. Він віднайшов корені роду понад тридцятьом вихованцям дитячих будинків та інтернатів. Так, Єфрем Гасай знайшов матір вихованцю Коропецької школи-інтернату, смаглявому хлопчині, батько якого був, на думку пошуковця, з Африки. Тоді мати відмовилася від нього, чи не відмовиться вона тепер, хвилювався Єфрем Олександрович. По телефону розповів матері про сина, а вона схвильовано запитала, чи він дуже чорнявий і як він до неї ставиться. Єфрем Гасай запевнив, що син з дитинства мріє знайти маму. Нарешті мати й син зустрілися. Жінка розповіла про свою першу любов — уродженця Конго. Він пропонував після одруження їхати з ним в Африку, але вона не захотіла на чужину. Тож попрощалися назавжди. Невдовзі дізналася, що вагітна. Народила. Хлопчик опинився в Тернопільському будинку дитини. Тепер вони зустрілися. Щастю матері і сина не було меж. По-своєму щасливий і Єфрем Гасай, адже він повернув радість цим двом людям, дав змогу їм відчути тепло родинного вогнища. Не втомлюється шукати Єфрем Гасай і сьогодні. Він переконаний, що ніколи не треба втрачати надії і шукати ніколи не пізно.