Як зазначає Н. Скалон, в останні десятиріччя у сферу філософських, культурологічних, психологічних, політологічних досліджень стрімко увійшов термін «віртуальна реальність» [6, с 787]. Сформувалась навіть наукова дисципліна «віртуалістика», одним з напрямів вивчення якої с комп'ютерні технології віртуальної реальності [4]. В повсякденній мовній практиці цей термін розуміється як щось штучно створене за допомогою комп'ютерної техніки.
Віртуальна реальність, що виникає в Інтернеті, на думку багатьох дослідників, має свою специфіку. О. Жабко відзначила різноманіття понять, що її окреслюють: «пантекстова віртуальна реальність» (С. Орехов), «комунікативна віртуальна реальність» (Є. Ковалевська), «мережева віртуальна реальність» (В. Дулов), «віртуальні світи мережі Інтернет» (С. Коняєв), «віртуальна інформаційна реальність» (І. Корсунцев) [4, с 46].
З розвитком Інтернету бібліотеки отримали і нову категорію користувачів — віртуальних. В останні роки з'явилися нові послуги їхнього обслуговування: пошук в електронних каталогах бібліотек, виставлених на сайтах бібліотек, віртуальне довідково-бібліографічне обслуговування, віртуальні виставки тощо. Перші дві достатньо розглянуті в професійній літературі. Віртуальні виставки потребують детального вивчення.
У цій статті ми прагнемо дослідити особливості організації віртуальних виставок, що представлені на сайтах українських бібліотек, визначити їхнє місце в системі електронних інформаційних ресурсів. Проблемами організації
віртуальних виставок займались І. Торлін, Н. Збаровська, М. Алфьоров та інші дослідники. Н. Збаровська під віртуальною виставкою розуміє електронну виставку в форматі «PowerPoint» — електронної презентації. Автор пропонує таку виставку при відповідному звуковому оформленні і наявності мультимедійного проектора застосовувати як ілюстративний матеріал на комплексних заходах: літературних вечорах, днях інформації. Можна її використовувати і в роздрукованому вигляді як ілюстрований рекомендаційний бібліографічний покажчик. До переваг створення віртуальних виставок як форми бібліотечного обслуговування вона відносить: можливість індивідуальної самостійної роботи читача з поданими матеріалами, нетрадиційну подачу матеріалу, наочність, структурування матеріалу [5, с 46]. І. Торлін описує досвід організації віртуальної виставки на сайті Національної бібліотеки України для дітей, яка пропонує користувачам оцифровані видання, що представляють творчість видатних українських і російських художників-ілюстраторів. Після вибору потрібного видання користувач може побачити в зменшеному вигляді всі його сторінки і скласти дро нього попереднє враження. Кожне зображення пов'язане гіперпосиланням зі сторінкою, де його можна детальніше роздивитись і прочитати. Зображення представлене в jpg-форматі [8]. М. Алфьоров аналізує віртуальні (розміщені в Інтернеті) виставки творів мистецтва [1].
Треба відзначити, що перші віртуальні виставки були саме мистецькими, розміщувались на сайтах арт-галерей, музеїв, мистецьких організацій і повністю відповідали поняттю «виставка», основною специфічною рисою (і перевагою) якої є показ самих творів (друку, мистецьких тощо), що дає можливість користувачу безпосередньо ознайомитись з ними, а якщо йдеться про книжкову виставку, то негайно отримати конкретне видання для читання. В Інтернеті функціонують також віртуальні виставки бізнесового спрямування (презентують товари та послуги, подають їхню детальну характеристику), поліграфічні виставки (представлені сучасні досягнення поліграфії та технологій друку) тощо.
У пропонованому дослідженні розглянуто український бібліотечний веб-сегмент Інтернету щодо виявлення книжкових віртуальних виставок. Пошук здійснювався за допомогою Міжнародної пошукової системи Google, в пошукове поле якої вводились ключові слова «віртуальна виставка» та «бібліотека». В кінцевому результаті було проаналізовано 28 бібліотечних сайтів, на яких на 25.07.2007 розміщувалась 141 віртуальна виставка: 122 виставки творів друку, 19 — мистецьких творів (на сайтах Чернігівської, Кіровоградської, Дніпропетровської ОУНБ, Бібліотеки Запорізького національного технічного університету). Пошукова система виявила ще три бібліотечних сайти, на яких є віртуальні виставки, однак вони не відкривались (Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка, Луганської обласної бібліотеки для юнацтва, Вінницької ОУНБ ім. К. Тимірязєва), тобто, на сьогодні 31 бібліотека України має віртуальні виставки.
2005 року Д. Соловяненко проаналізував наповнення 105 бібліотечних сайтів України. Він виявив, що в 23 бібліотеках (22 % усіх проаналізованих) функціонували віртуальні книжкові виставки [7]. Таким чином, приріст за два роки становить майже 35 %.
31 % сайтів, на яких функціонують віртуальні виставки, належать бібліотекам вищих навчальних закладів (ВНЗ), 28 % — обласним універсальним науковим. 13 % — бібліотекам загальнодержавного значення (Національній парламентській бібліотеці України, Державній бібліотеці України для юнацтва тощо). Також віртуальні виставки функціонують на сайтах деяких регіональних дитячих, юнацьких, публічних бібліотек (Миколаївської центральної бібліотеки для дітей, Зарічненської ЦС ПШБ Рівненської обл., Решетилівської ЦРБ Полтавської обл. та ін.)
64 % проаналізованих віртуальних виставок творів друку — тематичні, з них 9 % — виставки певних колекцій, окремих цінних зібрань (мініатюрних книг, стародруків тощо), 29 % — персональні, 5 % — виставки нових надходжень, 2 % — виставки праць викладачів.
На нашу думку, до віртуальних виставок правомірно ставити такі ж вимоги, що й до традиційних. Головною перевагою невіртуальної виставки творів друку є можливість не тільки отримати зорове враження від демонстрації книг (навіть оформлення обкладинки в символічному вигляді виражає основну ідею книги), а й ознайомитися з їхнім змістом, передмовою, зробити попередню оцінку. Найпоширеніший спосіб представлення інформації про документ на віртуальних виставках: бібліографічний опис (БО)+анотація+фото обкладинки документа. Однак деякі віртуальні виставки не дають змоги провести навіть мінімальну оцінку документа, бо крім БО не надають ніякої інформації, що розкриває його зміст. Наприклад, вісім віртуальних виставок Науково-технічної бібліотеки Донецького національного технічного університету присвячені видатним письменникам України. Їхня структура проста: насичена цитатами, ілюстрована фотографіями довідка про життя і творчість діяча та невеликий перелік літератури (від 1 до 26 джерел). Подібну структуру мають також окремі віртуальні виставки Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки, Зарічненської ЦС ПШБ, інших бібліотек. Для таких віртуальних виставок більше підходить визначення «електронний бібліографічний список літератури». Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Короленка свої віртуальні виставки називає «ілюстрованими каталогами виставок» (багато довідкової інформації за темою виставки, яка перемежовується ілюстраціями, фотографіями обкладинок та БО книг; далі, як додаток, — бібліографічний список документів, представлених на виставці).
Більшість із виявлених віртуальних виставок не надають користувачу можливості доступу до первинного документа, обмежуючись бібліографічною інформацією. А ось бібліотека Запорізького національного технічного університету на деяких віртуальних виставках представляє не тільки уже згаданий традиційний набір елементів, а й повні тексти деяких документів, а якщо такої можливості немає, то передмову і «зміст книги» (в pdf-форматі). Також уміщені корисні посилання на тематичні Інтернет-ресурси.
Повні тексти документів на окремих віртуальних виставках пропонують й інші бібліотеки: Національна парламентська бібліотека України, Рівненська державна обласна бібліотека (відскановані чи виявлені в Інтернеті тексти виставлених творів), Державна бібліотека України для юнацтва (гіпертекстові посилання на сайти деяких пропонованих журналів, розміщених в Інтернеті), Бібліотека Верховної Ради України (тексти деяких нормативно-правових актів), Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека (відскановані статті з періодичних видань, розділи книг, твори письменників), Миколаївська центральна бібліотека для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменко (посилання на виявлену в Інтернеті інформацію про авторів і/чи повні тексти творів).
Ще однією специфічною рисою виставок є обмеженість у часі, бо вони служать, насамперед, для пробудження інтересу, мимовільної уваги. Якщо віртуальні виставки знаходяться на сайтах тривалий час, вони поступово виконують функції ретроспективних бібліографічних посібників. Деякі бібліотеки створюють архів віртуальних виставок (наприклад, Центральна бібліотека ім. М. Кропивницького ЦБС для дорослих м. Миколаєва). Лише окремі книгозбірні вказують дату створення чи оновлення виставок, що дає користувачу можливість судити про новизну інформації (Рівненська державна обласна бібліотека, Державна бібліотека України для юнацтва, Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека).
Третя ознака виставки — цілеспрямованість. Вона має розвивати мислення читача, а добір літератури та її розміщення — підпорядковуватися спільній ідеї [2, с. 27]. Але в деяких віртуальних виставках цю ідею важко прослідкувати. Наприклад, книжкова віртуальна виставка Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки, присвячена історії міста, не дає змогу зрозуміти, якому з кількох включених джерел належить неповний БО, анотація та фото обкладинки. Окремі виставки Наукової бібліотеки Харківського національного університету радіоелектроніки уміщують фото обкладинок журналів без бібліографічного опису чи будь-якої іншої інформації, яка б свідчила про відношення цього видання до теми виставки (»Модернізація вищої освіти в контексті Болонського процесу»), та узагальнюючі праці з історії України без зазначення розділів, присвячених темі (»Уряди України в XX столітті»).
Крім ознак виставок, дослідники виділяють їхні властивості. На думку В. Бородіної, виставки в бібліотеці мають відзначатися комфортністю, наочністю, доступністю, оперативністю [3]. Читач не повинен відчувати незручності в процесі ознайомлення з документами виставки, які представлені для нього у фронтальному плані, доступні для ознайомлення безпосередньо з їхнім змістом. Оперативність розуміється і як інтервал між виходом документа в світ та його представленням на виставці, і як можливість ознайомити читача не тільки з бібліографічними даними документів, а й з їхнім змістом. З більшістю проаналізованих нами віртуальних виставок працювати комфортно. Проблеми виникли з віртуальними виставками Наукової бібліотеки Хмельницького національного університету — через перевантаження декоративними елементами оформлення вони довго завантажуються, а потім самі «гортаються». Від користувача нічого не залежить: фрагменти виставки самостійно мигтять перед очима, не даючи змоги прочитати бібліографічний опис, анотацію, роздивитись фото обкладинки.
Найкомфортніше працювати з віртуальною виставкою Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки «Книжкова колекція Сержа Лифаря» (матеріал гіпертекстовий, гарно структурований, є розгорнута біографічна довідка, бібліографічні описи документів супроводжуються розширеними анотаціями, фотографіями обкладинок, ілюстраціями, фрагментами текстів, характеристикою основних розділів деяких документів, є Інтернет-посилання на сайти, що стосуються театру) та Миколаївської центральної бібліотеки для дітей ім. III. Кобера і В. Хоменко «Из дальних странствий возвращаясь», присвяченою забутим дитячим книгам (оформлення кольорове, яскраве; структура складна; виставка містить епіграфи, передмову; коли відкривається фото обкладинки будь-якої книги, то з'являється бібліографічний опис, рекомендаційна анотація, гіперпосилання на повний текст, інформація про автора книги).
Цікаво, яскраво, з ілюстраціями і цитатами оформлені виставки Рівненської державної обласної бібліотеки. На її сайті представлено 11 віртуальних виставок, що включають передмову (біографічну чи історичну довідку), бібліографічний опис документів, фото обкладинок, гіперпосилання на повні тексти деяких творів, цитати до розділів, ілюстрації, анотовані гіперпосилання на Інтсрнет-ресурси відповідної тематики. Зазначається дата створення виставок і кількість відвідувань. Найбільшою популярністю користується виставка «Улас Самчук», її відвідали за сім місяців (з 9.12.2006) 1932 рази.
Цікава віртуальна виставка Наукової бібліотеки Української академії банківської справи «Видання професорсько-викладацького складу академії»: спочатку користувач бачить обкладинки книг, кожну з яких можна відкрити й отримати її бібліографічний опис, розгорнуту довідкову анотацію. В функції «Де знайти книгу?», можна отримати заповнену елементами опису форму, де є додаткова інформація про шифр, ключові слова, кількість примірників у структурних підрозділах, кількість виданих примірників. Крім того, завдяки гіпертексту можна перейти до інших праць автора, інших книг з таким самим індексом УДК, ключовими словами, інших видань того самого видавництва, з тієї самої навчальної дисципліни. В межах виставки можна вести пошук за будь-яким елементом бібліографічного опису (в тому числі й за усіченим пошуковим зображенням).
Отже бібліотечні віртуальні виставки забезпечують користувачів ілюстрованою бібліографічною та фактографічною інформацією, присвяченою певним темам, особам, колекціям тощо, іноді — повними текстами творів. Вони хоча й подібні до традиційних, але дуже відрізняються від них оформленням, формою подачі матеріалу, призначенням та часом існування. Віртуальні виставки можна поділити на такі, що уможливлюють локальний доступ (у межах бібліотеки) і створюються переважно у вигляді електронних презентацій, та такі, що функціонують у глобальній мережі на сайтах бібліотек.
Якщо традиційні книжкові виставки розуміють як «опредметнені бібліографічні посібники» [2, с 27], то віртуальні книжкові виставки, представлені на сайтах бібліотек — це електронні ілюстровані та анотовані (в переважній більшості) бібліографічні посібники, що іноді супроводжуються довідковою інформацією і/чи повними текстами документів. Насамперед вони подають бібліографічну інформацію, а потім пов'язують її з текстами чи довідковою інформацією з Інтернету. Часто віртуальні виставки завдяки гіпертексту надають користувачу більші пошукові можливості, ніж традиційні бібліографічні посібники, що представлені на сайтах у відповідній рубриці, де гіпертекст застосовується рідко. Гіпертекст подає інформацію ніби в кілька «шарів»: спочатку бібліографічну, потім довідкову, тоді повні тексти творів. Користувач на кожному етапі ознайомлення з виставкою може зробити висновок про відповідність цієї інформації його потребам і вирішити, чи переходити на інший «шар», чи ні.
Список використаної літератури
1. Алфьоров М. Віртуальна презентація творів образотворчого мистецтва (український сектор Інтернету) / Микита Алфьоров // Вісн. Кн. палати. – 2006. – № 10. – С. 33–35.
2. Беляков Л. В. Массовая работа библиотеки : учеб. пособие / Л. В. Беляков. – М., 1973. – 160 с.
3. Бородина В. А. Библиотечное обслуживание : учеб.-метод, пособие / В. А. Бородина. – М., 2004. – 168 с.
4. Жабко Е. Д. Интернет как среда виртуального общения / Е. Д. Жабко // Библиотековедение. – 2003. – № 4. – С. 45–50.
5. Збаровская К В. Виртуальные помощники : информ. технологии / Н. В. Збаровская // Библиотека. – 2003. – № 10. –С. 45–47.
6. Скалой Н. Р. Библиотека и виртуалистика / Н. Р. Скалой // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества : тр. Десятой юбил. Междунар. конф. «Крым-2003». – М.: ГПНТБ России, 2003. – Т. 2. – С. 787–789.
7. Соловяненко Д. В. Структурний аналіз українського веб-сегмента мережі Інтернет / Д. В. Соловяненко // Бібл. вісн. – 2005. – № 3. – С. 26–37.
8. Торлин И. Г. Виртуальная экспозиция на сайте Государственной библиотеки для детей / И. Г. Торлин // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества : тр. Десятой юбилейн. Междунар. конф. «Крым-2003». – М. : ГПНТБ России, 2003. – Т. 2. – С. 849–851.